“Вправи в тилу”. The Naked Room  (Київ), 16.05—19.06.2025. Відкриття 16 травня о 19:00.

Реліз галереї:

Сергій Сабакарь повертається до The Naked Room із персональною виставкою «Вправи в тилу», що об’єднує серію графічних і анімаційних робіт. Художник звертається до війни не як до події, а як до досвіду, вкоріненого у тілі, побуті, пейзажі. Назва виставки — така-собі самоіронія — описує спробу осмислити складну реальність через регулярну мистецьку практику. В цих «вправах» Сабакарь не шукає терапії чи втечі, а навпаки — вивчає, як війна вкорінюється в щоденне сприйняття, візуальну мову й індивідуальну пам’ять. Роботи в експозиції стали продовженням роздумів, розпочатих Сергієм ще у 2019 році в межах спільної виставки з Анною Щербиною «Подорожні нотатки».

Експозиція складається з кількох частин: двох монументальних графічних пейзажів — неба і землі, закутих у чорні поліетиленові пакети; портретів самого художника, колег-цивільних і друзів-військових, створених під час їхнього перебування в тилу; а також циклу анімацій на різних гаджетах, розміщених на штативах. Камери на цих пристроях спрямовані на графічні роботи, але не відтворюють їх. Натомість вони транслюють сценки з (вже трохи забутого) політичного життя України — бійки та розмови депутатів у стінах Верховної Ради — легко впізнавані й подекуди абсурдні у своїй відірваності від контексту.

«Останнім часом я почав шукати у своєму мистецтві речі, які зводять усе на якийсь тонкий жарт у серйозних, можливо, трагічних темах. Та чи це жарт, коли ти смієшся істерично? Тематика, яка мене турбує і яка мені резонує, — як люди можуть тримати в собі агресію до іншої людини. Вона прослідковується через усі мої роботи: і в пейзажі, і в портреті, і в анімації. Перше, що я досліджую, — це безпосередньо сам акт агресії та на кого він спрямований, і друге — її наслідки. 

Я вирішив запакувати небо та землю в чорний поліетилен — матеріал, візуально знайомий за новинними зведеннями про втрати. Ці дві роботи ніби єдине ціле, і водночас — різні речі: те, що відбувається на землі чи в землі, і те, що відбувається в небі чи на небі», — коментує Сергій Сабакарь.

Графічні ландшафти Сабакаря позбавлені природної краси — вони ввібрали зламану геометрію повоєнної землі. Через розтрощене дерево, викривлений портрет, жест, вирваний із новинного кадру, художник розкладає акт насильства на складові — і залишає глядачів сам на сам із тишею цих зображень.

 

Сергій Сабакарь — художник, старший викладач кафедри рисунка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Закінчив Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського у 2001 році та НАОМА (майстерня вільної графіки проф. А. Чебикіна) у 2007 році, де у 2007–2009 роках пройшов асистентуру-стажування. У 2009 році взяв участь у міжнародних резиденційних програмах LIA — Leipzig International Art Program (Лейпциг) та Villa Waldberta (Мюнхен). У 2022 році отримав стипендію в рамках програми DAAD Encounters with Ukrainian Artists Program. У своїх роботах використовує малюнок як засіб для створення як графічних серій, так і відеоанімацій. Живе і працює в Києві.