Відкриття о 19:00 23 лютого в Eye Sea Gallery (Київ). Виставка триватиме до 13 березня.
Текст організаторів:
Українська художниця
Живе та працює у Києві та Барселоні.


Головною темою її картин, колажів, ready-made об’єктів та інсталяцій завжди є еротична магія жіночності у її глибинних та хворобливих проявах. Майже у всіх творах головною героїнею є сама мисткиня.

Я почала просити всіх родичів жіночої статі, щоб прокололи мені вуха. І, тільки одна, сама розкута та весела, з багаточисельних бабусь погодилася на цю «процедуру».
Вона із загадковим обличчям сказала мені одного разу, що прийшов той самий день, коли ми можемо проколоти вуха. Я зраділа неабияк, і ми пішли «на діло»!

«Діло» було в підʼїзді пʼятиповерхівки сплячого району в Донецьку. Ми спустилися з квартири бабусі на один поверх вниз, і потрапили до таємничого помешкання одної дуже красивоі молодої пані. Точніше, її матері, тому що сама пані була «на роботі».
Коли ми зайшли в квартиру, моя бабуся та мати красивої пані почали змовницько обговорювати таємничу красуню, з пікантними деталями її таємної роботи: а саме кількість, якість та статус чоловіків, яких вона «обслуговувала». Я весь цей час малювала в голові образ цієї пані, високої, з зачіскою, в модних на той час лосінах з блиском фіолетового кольору, та короткій куртці з шкірозамінника. Її можна було побачити рідко, але то були незабутні враження, особливо очі:
– коли вона йшла «на роботу» очі майже палали від хижого блиску
– коли верталася, очі було мов калюжі під підʼїздом, після дощу…
Тим часом, бабуся і мама «таємничої пані» готували весь процес проколювання моїх цнотливих на той час вух. Памʼятаю кисле зелене яблуко та велику «циганську» голку, яка ввійшла в моє вухо, а кров ввібралася у яблуко.
З того часу, ці таємничі пані, повії та цнотливі створіння з палкими або сумними очима, зайняли велике місце в моїй творчості.