Реліз галереї:

З 7 по 19 листопада 2024 року у thesteinstudio (Київ, Лютеранська 6) відбудеться виставка фотоархіву українських мозаїк невідомих авторок і авторів, які були зібрані фотографом Євгеном Нікіфоровим протягом 2013–2023 років та задокументовані у книзі «Чипси: Українські наївні мозаїки, 1950–90», яка видана у співавторстві Євгена з історикинею Поліною Байцим видавництвом ist publishing.

Проєкт виставки реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.

З мозаїками, здається, все просто. Шматки смальти чи кераміки, дещо трикутні — кут на звороті краще сідає у вапняному ґрунті — митці називають «чипсами». Вапно, кварцовий пісок, сухий пігмент: візантійський рецепт дозволяє працювати довше, адже ґрунт схоплюється поволі.

З іншого боку, камінчик до камінчика утворює нову форму, і чим більше фрагментів, тим більше форм. Поступово форма поглинає фрагментарність, і навіть шви ґрунту між чипсами набувають нового значення. Викладання мозаїчного образу, можливо, є найбільш цілющим актом створення: виваженість кропіткої роботи підсилює впевненість митців у їхніх рухах. Водночас, мозаїка неодмінно вказує на трансформації просторів, їхню видозміну, що розпочинається з присутності художників.

Створення виставки споріднене зі створенням мозаїки. Виставковий проєкт «Чипси: Українські наївні мозаїки», спираючись на декаду кропіткої роботи фотографа Євгена Нікіфорова, з 2013-го по 2023-й, висвітлює цю спорідненість та досліджує взаємодію між фрагментарністю та цілісністю. 

Експозиція розширює колекцію однойменної фотокниги, звертаючись до мозаїк знайдених мимохіть, але відцентрованих зумисно — у випадку іншого першовідкривача, вони б залишилися на «дні пачки». 

Фокус виставки спрямований на практики архівування, які також видозмінюються, нашаровуючись: неможливість відновлення імен авторів мозаїк трансформується у фіксацію їхньої творчості, а знищення просторів України — у фотографічне занотовування любові та прив’язаності до них.

«Працюючи над книгою «Чипси: Українські наївні мозаїки, 1950–90», я багато разів переглядав архів, над яким працював близько 10 років. У фокусі опинилися мозаїчні твори, які важко назвати монументальними. Ці твори, як правило, не перебувають у синтезі з архітектурою. Та й з огляду на їх розташування не розраховані на масове сприйняття і опинилися протиставленими “професійному” мистецтву. Їх можна вирізнити як ті, що були створені поза рамками системи офіційного радянського мистецтва. Вони не відповідають канонам соцреалізму та не потрапляли у пріоритет для дослідження мистецтвознавцями.

Та й хорошими фотографіями обрані зображення важко назвати. Але для мене вони є безцінними, адже саме з цих фрагментів складається пазл монументального мистецтва України. Для книги обрано трохи більше 100 мозаїк із близько 700, які відповідають моєму критерію “наївності”. Все, що не увійшло до книги за інших умов мало б лишитися “зачиненим в столі”. Ця виставка є спробою привідкрити архів та показати все, що за інших умов так і залишилися б чорновими матеріалами та польовими замітками дослідження останніх 10 років»,

— розповідає Євген Нікіфоров.

Партнери виставки:
Goethe-Institut
thesteinstudio
DTF Magazine
Віледж

Також в день закриття виставки, 19 листопада, відбудеться онлайн-трансляція презентації фотокниги «Чипси: Українські наївні мозаїки, 1950–90».

________________________

Контактна інформація:
team@istpublishing.org
https://istpublishing.org/
https://www.instagram.com/ist_publishing/

Про видавництво 

ist publishing — незалежне мале видавництво. З 2017 року видаємо інтелектуальний non-fiction, книжки про сучасне мистецтво та культуру. Куруємо виставки, організовуємо фестивалі, займаємось дистрибуцією. Зацікавлені у створенні розповідей суспільно значущих тем у візуально привабливих формах.