Студенти НАОМА коментують ситуацію, що склалася у Центрі Візуальної Культури 7 лютого на виставці Давида Чичкана “Втрачена можливість”. Альона Мамай (Київ), Антон Саєнко (Суми-Київ), Софія Бєргінєр (Київ), Саша Рєзніков (Харків-Київ), Ганна Самар (Київ), Яків Нікіфорчин (Київ).

Анна Самар (Київ)

Бездіяльність у цій ситуації – теж дія, яка має свої наслідки. Художник має право на висловлювання будь-якої критичної думки, яка б вона не була і в якій манері не була б виконана. Випадок у ЦВК дуже яскраво розкриває небезпеку легітимованого ультраправого руху нашій країні. І хоча в ЦВК це не перший конфлікт на ідеологічному ґрунті, але це вперше, коли війна виходить на поверхню. Може й не останній. Однак максимальне висвітлення цієї події допоможе розібратися, хто є хто та які позиції займає.

 

Яків Нікіфорчин (Київ)

 

Ця ситуація наочно показує, що соціокультурний курс країни втрачає адекватний вектор. Скориставшись революцією для необхідних змін у верхівці, “нова” влада успішно знехтувала культурною сферою через її “не особливо високу важливість”. І те, що сталося, більш ніж наочно демонструє хибність цього. Коли в соціумі не відбувається змін, то нічого не може змінитись і на культурному ґрунті. Те, що подібні “варварські” дії відбуваються за повного потурання органів правопорядку, вказує на байдужість до сфери культури. Водночас влада намагається контролювати та впливати на неї, не гидуючи при цьому й такими екстремістськими діями. Зазвичай такі “впливи” ні до чого не призводять, крім негативного ставлення до влади. Що, своєю чергою, прискорює кінець алгоритму цієї системи правління.

Фото і відео Софії Бєргінєр та Олександра Рєзнікова: 

 

Матеріал Катерини Тихоненко.