Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC презентує виставковий проєкт «Візуальні голоси жінок». Відкриття відбудеться 21 березня о 17:00 у приміщенні Гончаренко Центру Кривий Ріг за адресою: Вул. Комерційна 4. Вхід вільний!

Реліз організаторів:

Проєкт «Візуальні голоси жінок» побудований на концепції intersectionality (перехресності) та досліджує, як різні аспекти жіночої ідентичності — гендер, соціальний статус, етнічна належність, місце проживання чи професія — взаємодіють і формують унікальний досвід кожної жінки. Вибір Кривого Рогу для проведення виставки не випадковий. Місто з індустріальним характером та сучасною культурою стає метафорою перехресності: місця, де жіночі голоси набувають сили, а їхні історії — особливої ваги.

 

 

Художниці, що беруть участь: Катерина Бондарець, Ксенія Гнилицька, Xuanh sisters, Настя Ех, Оксана Жарун, Ксенія Костянець, Марія Куліковська, Влада Ралко, Анастасія Тимошенко, Марина Чайка.

 

 

Кожна робота, представлена на виставці, розповідає про жінок як архітекторок власного життя. Жінки керують підприємствами, працюють у важкій промисловості, будують сім’ї, беруть участь у захисті країни та добровільно опановують різні соціальні ролі. Водночас попри будь-який їх вибір, вони змушені долати багатошарові бар’єри дискримінації, які виникають на перетині гендеру, економічного статусу, культурного контексту та соціальних очікувань.

 

 

«Візуальні голоси жінок» — це проєкт, що створює  простір для діалогу,  платформу для суспільних змін. Виставка запрошує до роздумів: як ми сприймаємо жінок? Чи враховуємо ми їхню багатовимірність? Чи засуджуємо ми жінок за їх вибір щодо власної соціальної ролі? Як кожен із нас може долучитися до створення суспільства, де жінки мають рівні можливості й свободу вибору?

 

 

Запрошуємо подивитись виставу до 19 квітня, за графіком: понеділок-субота: з 10:00 до 18:00. Вхід вільний. В рамках виставки відбудеться серія подій: 29 березня 12:00, Artist Talk: Оксана Жарун; 5 квітня 12:00, Artist Talk: Ксенія Костянець; 12 квітня о 12:00, дискусія «Представлення жінок у Кривому Розі». Окрім цього, щосуботи, об 11:00 буде проходити безкоштовна авторська екскурсія від медіаторів виставки Ксенії Фурси та Назара Тихоступа. 

 

 

Проєкт реалізовується Криворізьким Центром Сучасної Культури / KRCC у партнерстві з Гончаренко Центром Кривий Ріг за підтримки Українського Жіночого Фонду. 

Інформаційні партнери проєкту: Експерт-КР, krivbass.city, Давай підемо! Кривий Ріг. 

Криворізький Центр Сучасної Культури / KRCC — громадська ініціатива, покликана розвивати культуру, мистецтво, креативні індустрії у Кривому Розі. Місія центру — розвинути культурний потенціал Кривого Рогу, створивши стимулююче середовище для креативних індустрій, через діяльність інституції KRCC.

 

Катерина Бондарець – українська художниця-колажистка з Кривого Рогу. У своїх роботах досліджує взаємозв’язок пам’яті, образів і почуттів, використовуючи колаж як інструмент художнього висловлювання. Її мистецтво — це пошук сенсів у випадкових візуальних елементах, що формують особисті асоціації та емоції. Роботи художниці зберігаються у приватних колекціях 17 країн світу.

Ксенія Гнилицька – народилася у 1984 році в Києві. Закінчила Державну художню середню школу (ДХСШ) у 2001 році та Національну академію образотворчих мистецтв та архітектури (НАОМА) у 2009 році. З 2002 року стає співзасновницею групи Р.Е.П. та бере участь у виставках, проєктах та заходах групи. Її роботи були показані у НХМУ, Центрі візуальної культури в Києві, та ін. Її творчість присвячена соціальним питанням. Працює в основному в техніці живопису, а також відео. У 2008 була резиденткою у Ляйпцизькій інтернаціональній програмі (LIA) для художників. Є співзасновницею кураторського об’єднання Худрада. Живе і працює в Києві.

XUANH Sisters – проєкт створений сестрами Мариною Довганич та Оксаною Ніколаєвою. Художниці народилися у Каневі, Марина у 1994 році, Оксана у 1993 році. Марина мешкає у Вишгороді, а Оксана в Ірпіні.  XUANH Sisters досліджують феномен сучасної української жінки. Виходять за рамки поняття жіночності, що нав’язав  соціальний тиск та маленьке місто.  Марину та Оксану надихають містичні істоти народних легенд, міфів: болотниці, кікімори, русалки. Основні засоби художнього вираження – костюм, фотографія та перформанс.

 

Настя Ех – художниця, народилась 1994 року в Кривому Розі. Закінчила Криворізький педагогічний інститут, художньо-графічний факультет. Працює в техніці живопису, інсталяції. Вже чотири роки веде інклюзивну майстерню для дітей із синдромом Дауна. Основною темою робіт є осмислення сенсу життя людини та її можливостей, природи, пристрастей і того, що лежить поза межами розуміння – езотеричного та духовного. Створює сюрреалістичні і міфічні полотна.

Оксана Жарун – художниця, народилася 2001 року в селі Вишнопіль Черкаської області, дитиною переїхала із сім’єю до Кривого Рогу, де тривалий час інтегрувалась у міське життя. Закінчила Криворізьку художню школу № 1, Криворізький металургійний інститут, спеціалізуція – коксохімія. В останні роки навчання в інституті (2022-2023) звернулася до мистецької практики, поєднуючи вкорінену з народження любов до природи та індустріальні мотиви. Працює з живописом, об’єктом, використовує у роботах наукові розробки коксохімії.

Ксенія Костянець – художниця, поетка, народилася 1995 року, навчалася в Криворізькому педагогічному університеті, факультет української філології. Дитяча мрія побачити вибух на кар’єрі привела її на роботу до Кривбасвибухпрому. Цей досвід дав багате поле для досліджень, розуміння досвіду робітників гірничих підприємств. Працює в техніці аналогового колажу, засновниця ресайклінгового проєкту KOLASHKA. Проводить колажні майстерні, на мистецьких подіях залучає учасників до практики імерсивного колажу, створює відеовізуалізацію власної поезії.

Марія Куліковська – мультимедійна/гібридна художниця, архітекторка, акціоністка-перформерка, дослідниця та викладачка. Народилася в 1988 році в Керчі, на Кримському півострові, Україна. Після анексії Криму російською федерацією вона жила і працювала в Києві та в країнах ЄС як біженка і вимушено переселена особа. Після окупації Кримського півострова навесні 2014 року художниця більше ніколи не поверталася до свого рідного міста. З 2018 до 2022 року Марія разом зі своїм партнером і співавтором Олегом Вінніченко постійно мешкали в Києві, але майже за місяць після 24 лютого 2022 року Марія разом із новонародженою дитиною була змушена втекти з Києва до Ужгорода (західна частина України), а пізніше – до Лінца, Австрія, за допомогою доктора Альфреда Вейдінгера (генерального директора OÖ Landes-Kultur GmbH), Наталії Гойос та Райналда Шумахера (Office for Art). З 16 березня 2022 року Марія разом зі своєю дитиною перебувала на резиденції в OÖ Landes-Kultur GmbH у Лінці, Австрія. З вересня 2022 року до вересня 2023 року брала участь у програмі резиденцій Helsinki International Artist Program (HIAP), що фінансувалася програмою Ukraine Solidarity Residencies Program у Гельсінкі, Фінляндія.

Влада Ралко –  працює з живописом, графікою, інсталяцією та створює арт-буки. Народилась 1969 року в Києві, Україна. У 1994 році закінчила факультет живопису Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві. Ралко є лауреатом премії Всеукраїнського трієнале живопису (2001) та стипендіатом CCN Graz (2007). Вона також є лауреаткою премії «Він для неї: Women In Arts award (2019). У своїх роботах художниця часто звертається до питань ідентичності у відповідних соціальних і політичних контекстах, заглиблюючись в екзистенційні глибини болю і страждання всередині колективного тіла. Її живопис емоційний, сильний і контрастний, а палітра насичена. Влада Ралко мала персональні та групові виставки, зокрема “Kaleidoscope of (Hi)stories. Ukrainian Art 1912-2023” в Albertinum, Дрезден (Німеччина); “Vlada Ralko & Volodymyr Budnikov: Questioning the Visible” у Galeria Arsenal, Білосток (Польща); “Women at War” у Fridman Gallery у співпраці з Voloshyn Gallery, Нью-Йорк (США); “Ukraine: Short Stories: Contemporary artists from Ukraine» в Національному музеї мистецтв 21 століття – MAXXI, Рим (Італія); “The phantom of liberty. Version” в Галереї Арсенал, Білосток (Польща).

Анастасія Тимошенко (нар. 1993, Луцьк, Україна) – навчалася в  Київському державному інституті декоративно-ужиткового мистецтва  і дизайну імені Бойчука, Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури та Академії образотворчих мистецтв у Флоренції. З 2024 року є учасницею мистецьких груп KYD та LMDP, створених Клер Руденко-Бертен.
У своїй практиці Тимошенко досліджує первісні перетини між  людським і тваринним, аналізуючи, як травма та суспільні розломи  можуть зводити людину до інстинктивних реакцій. Її мистецтво рефлексує над людськими зв’язками, що спотворюються страхом, владними відносинами та втратою емпатії, проводячи паралелі між сучасною людиною та істотами, змушеними пристосовуватися заради виживання. Через феміністичну оптику вона ставить під сумнів патріархальні системи, надаючи голоси тим, кого придушували та змушували мовчати.
Її міждисциплінарна практика, що охоплює живопис, скульптуру, інсталяцію та перформанс, створює простори, де приглушені наративи отримують силу. Переплітаючи мотиви містицизму, іншості та вразливості, її роботи прагнуть викликати зсуви у свідомості, сприяючи емпатії у світі, де виживання дедалі більше визначає людську поведінку.

Марина Чайка – сучасна українська художниця, фотографка, діджитал мисткиня родом з Кривого Рогу. Працює з темою тіла та тілесності, досліджує фізичні й метафізичні трансформації людини в сучасному суспільстві.