Репортаж з виставки Саші Макарської (Київ) у “Київській картинній галереї”. Проєкт можна подивитися до 7 квітня 2024 року.

 

На початку великої війни подруга попросила: записуй те що відбувається, що ти відчуваєш, бачиш, це потрібно зафіксувати. Малюючи, я наче знімала фільм, щоб розповісти важливі для мене речі близькій людині.

Три роботи про Схід України, про який часто думаю. Де зараз страшні бої, а я бачила ці квітучі краї в дитинстві бо звідти родом. Парадний портрет терикона (вони  мені видавались дуже загадковим). Дикі коні в степах Кам’яних могил.

Ще про коней, але сумне. Таке  розповів командир  Михайло Михайлов : “Ранок. Стою, курю. Все бахкає. З туману коні вибігають. Такі налякані, безпорадні. З ними мале жереб`я. Так мені їх шкода стало. Курю та думаю “грьобана русня”.” Це було на Харківщині.

Часом реальність здається страшним сном.  Часом лють переповнює. Лють і біль. Робота “Оболонь, розмінування” про вкрадене дитинство наших дітей.

Часом дивуєшся – чому радієш.  Так після блекаутів, побачила вперше за довгий час трамвай і зраділа, наче зустріла старого друга. Зраділа ліхтарю та вивісці на зруйнованій квітковій крамничці в Пущі… Ви вціліли ви змогли.

Війна змінює наше життя. Часто постає вибір – що робити? Серед робіт є портрет подруги Мар’яни Котик, яка зробила свій вибір і пішла до війська. Робота “УЗ. Поїхати/лишитися/повернутися.” теж про складний вибір.

Також є про те що люблю і що  тримає. Гарні спогади та моменти. Про ті прекрасні, як виявилось,  прості речі, які, здавалось,  будуть завжди. Дорога на Полтавщині з деревами до неба. Веселощі дітей на дачі. Jazz Koktebel. Мила сільська бабуся. Ірпінь, куди приїжджала до друзів за радістю і спокоєм.

Те що ми любимо і цінуємо хочеться вберегти.

Намалювала пам’ятник Данте,  обкладений мішками з піском, з зорями і річкою.

Ця війна – стик пітьми і світла.

Дякую тим, хто нас захищає, кожному захиснику і захисниці.

 

Дякую за допомогу у створенні виставки арт-резиденції «Великий Перевіз»  –  Тамарі та Олександру Бабаками та Юрію Осламовському.

 

Саша Макарська