Галерея “Вікно”, Одеса.
Реліз організаторів:
Тілесність як простір для дослідження
На поверхні тіла зберігаються сліди минулого – шрами, зморшки, змінюються вигини хребта. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого:
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…
– Тріщини на шкірі, як тріщини на землі після спеки або вибухів.
– Зігнуті форми – внутрішній тиск, який не видно зовні.
– Зшиті поверхні – спроби зібрати себе після втрати, відновитися…
Тілесність как символом крихкості та водночас стійкості – того, що можливо витримати. У проєкті “тілестність” постає як простір дослідження не лише фізичної оболонки, а й соціального, емоційного та символічного виміру людського тіла – відображення наслідків соціальних норм, травм і досвіду.
Тіло як ландшафт – метафора, що проступає в проєкті через переплетення природних форм і архітектури. Шрами нагадують про історичні події, а текстури підкреслюють життєві переживання. Тіло водночас особисте і колективне, інтимне і суспільне і несе в собі досвід, який можливо відчути на глибшому рівні.
Розглянемо тілесність як поле опору: опір стереотипам, зовнішньому контролю, насильству, але водночас і як простір насолоди, сили, відновлення. Через тілесність можна говорити про мир як про стан, у якому тіло не зазнає загрози, де воно може розквітати, взаємодіяти, відчувати.
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
Інтимність – це завжди гра між відкриттям і закриттям, між допуском і захистом. Колючий дріт – метафора заборон, символом нав’язаного контролю над тілом. Тіло може прагнути розширення, контакту, але війна, травма чи суспільні норми тримають його в обмеженні. Прагнення дотику контрастує з фізичною дистанцією. Це дослідження того, як тіло адаптується до нових реальностей: як воно вчиться жити з болем, як змінюється в умовах страху чи втрати, як реагує на насильство та відновлюється через ніжність.
Пропонуємо розглянути тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.
Охочих поспілкуватися та поставити запитання –
чекаємо 29.03.2025 о 17.00
чекаємо 29.03.2025 о 17.00
Галерея “Окно”. Україна, Одеса, вул. Нежинска, 31
Автор проекту: Oksana Tserkovna
Куратори: Сергій Поляков та Михайло Кузьміних
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.
Матеріали за темою
-
Виставка «Форма простору» в ЖК 044
-
ПРОТЕСТ СТУДЕНТІВ НАОМА
-
Проєкт дуету @shallow_wat і @some_static_pictures
-
О ЁЛКЕ И КУЛЬТУРНОЙ СРЕДЕ
-
ПРО ВПЛИВ ДИТИНСТВА НА СПРИЙНЯТТЯ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ
-
Премія Андрія Бокотея: 2018-2021 у галереї ЛНАМ (Львів)
-
Виставка художниці-керамістки Тетяни Забеліної CLAY MAN STORY
-
НЕЖНЯК. ЧАСТЬ 1
-
НАТЮРМОРТЫ ОКСАНЫ СТРАТИЙЧУК
-
Анастасія Подерв’янська в Dymchuk Gallery
-
ТЕХНОЦЫГАНЕ
-
ПОРТРЕТ АЛЕКСАНДРА КУРМАЗА
-
MASTER ART
-
ПОЛІНА ВЕРБИЦЬКА В “УКРМАКРОВСЕСВІТІ”
-
Асортиментна кімната приєднується до мережі резиденцій Artists at Risk в Україні
-
ІНДУСТРІАЛЬНА СЕРІЯ
-
ЖИТТЯ ЧАСОПИСУ “АНТИКВАР”. ВІЛЬГЕЛЬМ КОТАРБІНСЬКИЙ
-
В МАЙСТЕРНІ В`ЯЧЕСЛАВА ГУТИРІ. ЖИТТЯ ДО ВТОРГНЕННЯ
-
МИРНИЙ ДОГОВІР
-
ЮРІЙ ЄФАНОВ
-
Давид Чичкан
