Про проєкт:

Павло Мазай, Олег Дімов, Михайло Рай, Євген Штейн, Настя Діденко, Христина Мосійчук, Катерина Жидкова, Євгенія Купчан.

Виставка сучасної артфотографії ЇЇ УЛАМКИ» є візуальним дослідженням зв’язків між уламками української свідомості, буденності, ночі та жінки в умовах повномасштабної війни…

Кураторський текст:

…візуальне дослідження архітектури зв’язків між уламками української свідомості, буденності, ночі та жінки.

Проєкт виник у відповідь на виклики повномасштабної війни, коли свідомість та усталена повсякденність розсипалися на безліч фрагментів. Проте кожен виклик завжди несе в собі потенціал для відродження.
Вісім митців: Павло Мазай, Олег Дімов, Михайло Рай, Євген Штейн, Настя Діденко, Христина Мос, Катерина Жидкова та Євгенія Купчан — йдуть на зустріч досвіду. Відтак їхнє мистецьке дослідження перетворює уламки на опори нових соціальних концепцій. Роботи авторів досліджують і втілюють процес  трансформацій, де минуле й теперішнє переплітаються, утворюючи фундамент майбутнього.

Уламок —  частинка чогось цілого, що розпалося, але зберегло зміст.
В умовах війни і кризи ці частки, як і ми самі, продовжують існувати, взаємодіяти та, зрештою створювати нові зв’язки. Відлуння пам’яті, фрагменти буденності, відбитки ночі — все це формує метафізичний простір, де межа між індивідуальним і колективним стає прозорою.
Експозиція виставки сучасної фотографї запрошує до споглядання не стільки процесу руйнації, скільки відновлення та пошуку нових форм, сенсів та опорних точок.

Крізь об’єктив камери автори вивчають деструкцію та відновлення, розділеність та консолідацію, ділячи і водночас об’єднуючи фрагменти українського досвіду. Кожен уламок — фіксація, рефлексія минулого, основа для творення майбутнього.

Символом відродження в експозиції стає жінка як метафора країни, як осередок сили, що здатна перетворювати хаос на порядок. Проте, так само потребує порядку всередині себе.
Жінка, що є учасницею життя, війни, процесу відбудови національної свідомості та ночі. Її присутність в кадрі та поза кадром — втілення нового культурного наративу. Метафора та символ обовʼязково набувають субʼєктності. Жінка залишається жінкою, стає та продовжує нею бути.

Ціле, розбите на уламки, може стати основою нової спільної свідомості.
Кожна світлина — перехід у світ, де зміни неминучі. Адже, зрештою, кадр увічнює саме те, що відбулося: ЇЇ уламки, ЇЇ стовпи, ЇЇ провідники.

Євгенія Купчан – кураторка виставки, пост-перформер, фотографиня
Дарія Пожидаєва – мистецтвознавиця, арт-менеджерка галереї Imagine Point.

 

“ПРИВАТНИЙ СЕКТОР. Андрій Опришко, Анна Черкас”

Реліз:

Ця виставка — про тонкість і красу почуттів, про глибинний ментальний зв’язок із рідним краєм, із місцями, де ти народився і виріс, такими знайомими і водночас загадковими та містичними.
І про інші куточки рідної землі, в яких назавжди залишаються частинки душі.
Про локальні території, відомі не всім, але сповнені дивовижних краєвидів невимовної краси природи. Про особисте, потаємне, приховане — і таке важливе для життя, творчості, відчуття і пізнання себе.
Про “приватний сектор”.
Останні два роки автори, що до речі, обоє родом із Полтавщини, проводять багато часу разом у своєму камерному світі. Обоє є прихильниками натуральних матеріалів, естетики вабі-сабі, диких місць природи.
І їх творчість — це усвідомлення первинності, справжності природи і максимальна відкритість до сприйняття її магічних чар.
Тож в експозиції представлені роботи, створені художниками з листя дерев, глини, паперу, картону, гуаші, піску, фотографій.

Анна Черкас збирає свій потаємний гербарій, малює на листі та вклеює його в глиняні випалені рами.
В її роботах об’єднані та взаємопов’язані дві теми — світ природи і внутрішній світ сновидінь.
Основною формою для її мистецьких експериментів є справжні листки рослин — не тільки як матеріал, але і як символ крихкості та минущості життя.
На кожному листку за допомогою дрібних деталей, абстрактних мотивів та символів Анна зображує графічні образи своїх снів.
Листя, зібране з різних дерев та рослин, відрізняється формою, текстурою та кольором.
Це створює унікальний контраст у кожному творі, який розповідає про те, як природа стає носієм людських емоцій та переживань у сновидіннях.
Листя як полотно символізує природний цикл життя, сезонні зміни та тимчасовість всього живого, підсилюючи метафору швидкоплинності снів.
Кожен малюнок, нанесений на листок, являє собою особистий сон автора — від абстрактних візерунків до конкретних образів, що відображають страхи, надії, спогади та емоції.
Листя — це крихкий матеріал, що з часом в’яне, тріскається або змінює колір.
Таким чином, твори мистецтва стають частиною природного процесу зникнення, підкреслюючи ідею про плинність і мінливість часу.

Андрій Опришко — прихильник ремісничих практик, у своїй творчості звертається до “справжніх” матеріалів, на його думку, першоджерел, таких, як глина, камінь, дерево, картон, папір.
Він випалює у горні керамічні рельєфи у селі Ромодан, що на Полтавщині. І захоплено зображує фрагменти життя рідного куточку землі у гуашах: “Що, як не Полтавщина, є наймістичнішим краєм в Україні!
Де, як не на Полтавщині, найбільше чаклунів і таємниць!”
Але шість років життя він провів у Карпатах, на кордоні з Румунією, де відчував себе як вдома, можливо, завдяки прізвищу, маючи давній родовий зв’язок із цим краєм.
Це місце теж стало його локальним осередком, його власною територією.
Гори, річки, дороги писав з натури, усвідомивши раптом, що веде діалог із Никифором Криницьким, цим найвеличнішим художником-візіонером, що перетворив свій маленький простір існування з його горами, полонинами, храмами, залізницями та вокзалами на неосяжний всесвіт.
І, здавалося, карпатські ландшафти бачилися Андрію крізь сповнений замилування і любові погляд Никифора.
Творчість Анни Черкас та Андрія Опришка — це шлях до усвідомлення взаємозв’язків між природою та внутрішнім світом людини, і це водночас нагадування про важливість збереження у часи тяжкого воєнного сьогодення як природи, так і власних мрій.
Які обов’язково здійсняться — якщо у серці живе любов до маленького рідного куточку своєї великої землі.

Галерея працює: середа-субота – 12.00 – 19.00