До 5 червня в “Я Галереї” (Львів).

Текст організаторів: 

Традиційно – автентична львівська квартира у сецесійному будинку 1906 року де на другому поверсі знаходиться Я Галерея і відбувається чимало «земних» сюжетів, стає прихистком для таємничих робіт художників сучасного живопису і скульптури Андрія Сагайдаковського та Олега Капустяка.

 

 

Сюжети – виставка для занурення у внутрішній світ, як глядача так і художників, за допомогою мистецтва. А що як це все сон? Де межі уявного та реального? Чи «показує» людину її тіло?

Виставка випробування для вашої уяви і фантазії.

 

 

Їхня мета – досягнути стану очуднення, або як каже Федеріко Нембріні – здивування, що веде до прояснення. Потойбічне, уявне чи справжнє? Кожен шукає близький собі сюжет. А вже від 30 березня ви особисто зможете віднайти його на новій виставці в Ya Gallery Lviv.

30 березня – 5 червня

вул. Шота Руставелі, 8

2 поверх, +38 097 924 9792

10:00-19:00. Пн – вихідний

Вартість 50 гривень

yagallery.com

Додаткова інформація:

Андрій Сагайдаковський

Більшість живописних творів автора виконані на старих килимах, які він почав використовувати з 1990-х років, коли не мав грошей на матеріали. Але саме цей підхід і закріпився за художником як визначальний. Використовував для своїх робіт старі скатертини, порвані тканини… Зрештою, килим став основним тлом для втілення художніх ідей. Також Андрій займається інсталяціями й рідко перформансом. Головні художника теми – життєві поради, дитячі забави, щасливе життя, пейзажі, діалоги, застілля і їжа. Сюжети картин Сагайдаковського мистецтвознавці переважно описують як «правда життя», або ж «абсурдна та буденна реальність», підписана іронічною фразою кривеньким, некаліграфічним, дитячим почерком.

 

 

Спільна виставка зі скульптором і другом Олегом Капустяком – продовження виставок-дуетів, які відбувались і раніше в Я Галерея з Оленою Турянською («Вегетація», Київ, 2016) та Олександром Бабаком («Автопортрети», Київ, 2018).

Живе і працює у Львові, з якого не любить виїжджати.

Факти:

 Із 8–9 класу почав слухати західну рокмузику – «все, що не совєтське» – Deep Purple, Cream, Led Zeppelin.

Від 3–4 курсу почав відвідувати Романа Сельського та Карла Звіринського, яких особливо тепло згадує, їхній час і увагу, яку приділяли старші художники початківцю. Звіринського згадує як творчу та імпульсивну натуру, а Сельського – як спокійного й розміреного філософа.

У 1985–1987 роках їздив до Москви на виставки Ґюнтера Юккера та Френсіса Бейкона. Творчість останнього дуже вплинула на Андрія.

 

 

У 1990 році за сприяння львівського галериста Георгія Косована, Сагайдаковський разом із Платоном Сільвестровим, Ігорем Шулєвим та Олександром Замковським влаштували гучну, провокаційну виставку «Дефлорація». 1997 року мав виставку у львівській «Дзизі», де на подвір’ї влаштував перформанс зі спаленням стільця і столу.

2001 року на виставці «Пункт перетину» в Фрайбурзі зробив інсталяцію зі старих книжок, які, перемішавши із землею, засіяв вівсом, що за кілька тижнів рясно проріс.

 

 

У 2020–2021 роках у київському Мистецькому арсеналі відбулася його найбільша виставка «Декорації. Ласкаво просимо!», яка представляла інсталяції і живопис від 1980-х років до свіжих робіт.

Олег Капустяк

Торси – одна з головних фігуративних скульптурних тем Олега Капустяка, прообразом якої став Андрій Сагайдаковський після оголеної фотосесії у майстерні скульптора 2004 року. Перший торс зробив на симпозіумі в Гурфузі. Згодом роботу було знищено.

У той час брав активну участь у київських проєктах: спочатку у виставках, які відбувались у форматі трієнале скульптури у Спілці художників, пізніше – у Скульптурних салонах в Українському домі та Мистецькому арсеналі. Познайомився зі скульпторами Олександром Дяченком, Володимиром Протасом і Миколою Біликом.

 

 

З 2015 року працює над серією «Бліді мапи», й виконує в різних матеріалах: від металу до дерева, кераміки та граніту.

Ще одна тема скульптур – «Хмари». Роботи цієї серії створені зі старої акації. Автор зазначає, що часто незакінчений твір набагато цікавіший, тому іноді готова фігура має бути зруйнованою, щоб повернутись до початку.

 

 

Факти:

У 9-му класі, надихнувшись книжкою «Жага до життя» Ірвінга Стоуна про ван Гога, купив олійні фарби та намалював автопортрет.

До Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва був зарахований із другої спроби, 1980 року, на факультет художньої кераміки, який вважали елітним через найбільшу кількість годин викладання скульптури, малюнка та живопису.

На 4-му курсі після слів Дмитра Крвавича: «Вам потрібно робити скульптуру», остаточно скерував вектор свого творчого розвитку.

Року 1993 у львівській галереї сучасного мистецтва «Три крапки» (засновник – Георгій Косован) відбулася перша персональна виставка скульптора, тоді ж він познайомився з Андрієм Сагайдаковським.

У 2007 році разом з Олександром Кузнєцовим біля своєї майстерні організував фестиваль «Свято подвір’я», на якому звучали і оперний спів, і «Брати Гадюкіни» та показували роботи художників. Фестиваль відбувався три роки поспіль.

Із початком повномасштабного вторгнення вступив до ТрО, пройшов військову підготовку та склав присягу ЗСУ. Коли виповнилось 60 років – був демобілізований.

Текст

Куратор

Павло Гудімов

Одного суботнього ранку я та Андрій Сагайдаковський прийшли до майстерні Олега Капустяка. Андрій попередив мене, що скульптор любить поспати. Олегів старий пес зустрів нас гавканням, і господар, притримуючи його за ошийник, відвів до собачого належаного місця за залізною грубкою, яка стоїть у чайній кімнаті з круглим столом. При вході під навісом – калейдоскоп скульптур і предметів. Звертаю увагу на монументальні шматки зрізаного й колотого дерева, які встановлені на іржавих геометричних підставках. Емоційно ділимося враженнями, що це саме те, чого фінально не вистачало для проєкту. Олег пропонує випити чаю, кави чи чогось міцнішого. Згодом переходимо через кухню-коридор до наступної кімнати-майстерні. Це подвійне за висотою приміщення з антресолями по двох боках, яке має чудове верхнє і бокове світло. Праворуч від входу стоїть велосипед – улюблений транспорт художника. Ми дивимось нові керамічні мапи, встановлені на металевих подіумах. Одна лежить у центрі на столику – нижній частині від скульптурного станка. Уже з’являється відчуття, що проєкт зібрано докупи, і перший виставковий дует Сагайдаковського та Капустяка буде вдалим. Повертаємось до розмови в кімнаті за круглим столом. Пес треться до моїх джинсів, залишаючи на них свою білу шерсть. Сагайдаковський відповідає на моє вчорашнє запитання: назва виставки «Сюжети».

Андрій завжди точний у назвах. Справді, краще й не скажеш. Усе навколо розсипано на сюжети. Останній рік дав нам безліч сюжетів, які ми тільки з часом усвідомимо. Пам’ятаю спілкування з Сагайдаковським у перші місяці війни. Я прийшов до художникової студії, щоб подивитись нові роботи. Андрій поділився, що в такому психологічному стані не може працювати, але до майстерні ходить. Запропонував показати те, що робив до війни, і прокоментувати: кожна робота – в точку, кожна – як пророцтво. Одна з найточніших робіт зображує чорне дзеркало на темному тлі, написана на старому шматку товстого синтетичного килима. Підпис «Подивись в дзеркало», а назва картини «Кассандра». Провісниця з давньогрецької міфології, яку Аполлон наділив даром віщування, передбачила падіння Трої. А коли не відповіла Аполлонові взаємністю, він помстився: її пророцтвам ніхто не вірив. Узагальнене сприйняття Кассандри – та, що приносить нещастя.

А ще – «Той, що читає газету», де на картині зображено людину, яка прикрила собі обличчя газетою і рухається вперед. Хіба це не про наш час залежності від новин й особливо на початках війни. Андрій продовжив працювати через пів року. Із нових особливо врізався у пам’ять твір «Між небом і землею», де на відвісній скелі сидить виразна напів оголена чоловіча постать. На виставці представлено два періоди – до і в час війни.

Через три місяці після повномасштабного вторгнення на Вірменській зустрів Олега Капустяка у військовій формі. Він розповів, що пішов у ТрО, потім склав присягу й тепер у війську. Підтягнутий і молодистий із сильними руками скульптора. Одночасно – і воїн, і художник. Через кілька місяців знову зустрілись, а він з легким сумом у голосі сказав, що як стукнула 60-ка, його одразу демобілізували. Торік у листопаді Олег на фабриці (колишній Львівській кераміко-скульптурній фабриці) закінчив новий торс у дереві, який є скульптурною домінантою у виставковому просторі. За розмовою скульптор розповів, що торси почались із фотосесії оголеного Сагайдаковського, яку він організував на початку 2000-х.

Одне слово, –

Сюжети.