До 23.02.25, “Я Галерея” (Київ). Кураторки: Валерія Шульга, Марія Пальчинська.

Реліз галереї:

Напередодні завершення року, коли ми намагаємось підвести риску прожитого досвіду та з вірою у краще — зустріти новий, ми відкриваємо виставку «Змішані відчуття». 

 

 

Її експозиція об’єднує роботи п’яти авторів: Андрія Яковенка, Юрія Денисенкова, Андрія Дудченка, Євгена Піскунова та Антона Логова, які разом не лише створюють візуальне мистецтво, але й є частиною музичного гурту «222». 

 

«Чому і як це сталося? Війна». Розриває простір колюча напруга травматичного досвіду. 

 

У 2022 році друзі-художники, чиї майстерні знаходяться по сусідству у будинку на вулиці Петропавлівській, засновують свій музичний гурт, що отримав назву за номером кімнати, в якій проходять їх репетиції — 222. 

 

 

Довгі розмови, кава, цигарки, вино та The Velvet Underground на вінілі. Вони добре знають творчість один одного, але їх ідеї багато в чому різняться. Пʼять різних художніх практик та унікальні бачення світу в часи змін, болю та надії на краще. І два способи вираження — візуальне мистецтво та музика, що в експозиції виставки «Змішані відчуття» створюють єдину історію.

Експозиція виставки стане простором для серії музичних концертів гурту 222, досліджуючи феномен синестезійного досвіду, що підкреслює перетин двох медіумів — візуального та аудіо, та залучення декілька органів чуття одночасно, один із яких підсилює інший. 

 

 

«Величне сонце наздоганяє мій рух,

Між будівлями зʼявляється і зникає,

Прощається і вітається знов,

Я пасажир, поки Водій виконує свій маршрут…»

Дві зали експозиції «Змішаних відчуттів» тематично направлені настроями пʼяти вибраних пісень гурту друзів-художників, створюють контрастні емоційні досвіди. 

«Подорож без бажань 

Там де немає нікого 

Подорож без бажань 

Там де нема нічого….»

Коли тінь минулого ще міцно давить теперішній момент, коли спогади пересилюють наші мрії. 

Що виникає на межі втрати надії та проблисків віри у світле майбутнє? Саме так відкривається друга зала, де у нашій історії зламу ми наближаємося до того, що тримає нас у ці дні. 

«Скажи мені, що я не розум

Я тільки дух-очей твоїх блакить..»

Жити всупереч, наближаючи майбутнє, тримаючись за справжнє

 — те, що дає сили щодня. 

«Скажи мені як ти любиш, 

Щоб мати справжнє щось, 

Окрім цигарок, 

Триматись за повітря щоб, 

Робити рухи, 

Не прикро втрачати 

Новий день без змін, 

Без сподівань.»

 

27.12.24—23.02.25 

Київ // вул. Хорива 49Б

10:00-19:00

понеділок, середа, четвер — вихідні 

Вартість: 100 гривень