EN

Анатомія безхребетних. Віталій Кравець

З 28 липня по 21 серпня в галереї “Дукат” триватиме  виставка Віталія Кравця. Відкриття 28 липня о 18:00

Текст організаторів:

Цикл робіт Віталія Кравця “Анатомія Безхребетних” лише здається простим антиросійським маніфестом. Навіть гумор, властивий як автору особисто, так і деяким його творам, не є визначальним у цих образах, створених фарбами, вугіллям та клеєм. Однією з особливостей цього циклу є принцип, за яким автор працював над ним. На початку війни Віталій Кравець опинився в далечі від своєї майстерні, сім’ї та звичних умов праці та існування. У чужій порожній квартирі, просякнутій радянським духом, Віталій по суті чекав, коли це все закінчиться. Найбільшим стресом, але водночас і єдиним “вікном в емоціі” були проміжки часу від початку і до кінця повітряних тривог. Тож, через місяць після вторгнення, коли тривоги були регулярними, ігнорувати їх було неможливо, але й реагувати якось адекватно на кожну теж не було сил, тоді Віталій Кравець вирішує розпочати роботу. Щоб якось сублімувати напруження від повітряних тривог, він починає працювати за їхнім графіком, проводити сеанси від початку і до кінця. Саме через це роботи, на думку самого автора, мають дещо не системний вигляд і нерівномірну промальовку.
Актуальним творам мистецтва властиво, що їх автор, охоплений стресом або емоційним збудженням, може помістити значно більше образів та контекстів ніж сам може усвідомити. Буцімто інтуїтивність, суб’єктивні асоціації і термінові емоції це те, на чому побудовані роботи Віталія Кравця. Але якщо затримати уважний погляд на цих картинах-малюнках, можна одразу побачити, що перед нами відсторонений та зважений погляд дослідника. А кожне дослідження передбачає певну оптику.
На сьогодні, очевидно, виник запит на українську русистику – вивчення російської культури, проте, через призму україноцентричного світогляду. Скасування російської культури, яка нав’язує навколишньому світу своє бачення як універсальну і класичну мову, породжує явище власної “русистики”. Автор сформувався у посттоталітарному русифікованому середовищі. Художник практично не застав СРСР, але як все його покоління, стикнувся як з розпадом радянської культури, так і з властивими цьому періоду регулярними спробами її реваншу. Саме через це його роботам властива каламбурна символіка, повністю зрозуміла лише для того, хто добре знайомий з російською і радянською культурами, побутом і загальним “фоном”, яке вони випромінюють.
Не дивлячись на те, що естетично «Анатомія Безхребетних» виглядає досить агресивно і брутально, насамперед вона викликає асоціації з визначним твором доби Ренесансу – циклом монументальних панно «Тріумф Цезаря» пензля Андреа Мантен’я. Цикл панно, який ілюстрував опис тріумфу Юлія Цезаря з усіма атрибутами та учасниками імперської величі. Ансамбль робіт Віталія Кравця виглядає, як інтуїтивна філософська інверсія усього жанру тріумфального мистецтва. У відповідь на російський запит виглядати переможною імперією, яка складається з ідеальних воїнів, що несуть знаки перемоги і картини своїх звитяг – Віталій Кравець точно протиставляє прозаїчну реальність. «Третій Рим» очима українського художника це не юнаки у лаврових вінках і герої у золотих латах. Симуляція класичного пафосу та культурних ідеалів показує нам, що, на превеликий жаль, цілі категорії людей, їх ідентичність та доктрина існування у формі настільки диструктивні, що деякі зображення живого є, по суті брутальним натюрмортом, який парадоксально змальовує рухливе створіння. Кожен лист показує нам окремого персонажа, який втілює комбінацію змістів та цінностей, а разом вони утворюють цілу колону що уособлює собою народ-монстр, або ж Левіафан за Томасом Гоббсом.
Ми дистанціюємося від критики росії та доктрини СРСР, як від самокритики. «Антитріумф» «антицезаря» на картинах Віталія Кравця це анатомія зовнішньої загрози, емоційна і ретельна українська оптика.
Антон Проненко
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.