Цей проєкт створювався від початку і до кінця одразу. Тут немає нічого з минулого. До цього був проєкт соціальний… до нього ще один соціальний… Мені потрібен був час щоб відпочити, бо я переважно малюю те, що мені не подобається, те що мене дратує… Потрібен був рік хоча б, щоб набратися сили, переосмислити що далі робити. Під час відпочинку я от малюю те, що мене оточує. Це як документальний фільм. Якщо б довелося знімати фільм про художника, я б хотів, щоб мене не знімали, а на кадрах були б уривки з мого оточення.
Мені здається, якщо знімати фільм про художника, то цікаво не про нього як особистість, а про те, що його оточує…
З чого, власне, я черпаю сили? Ходжу на море, дивлюсь на каміння, розмірковую.
Важливі для мене і люди, які навколо мене живуть. Дивна історія з цією роботою — це мій сусід на балконі.
Часто бувають дивні збіги. Через два місяці після того, як я намалював, балкон впав. Був шторм в Одесі, пішов сильний дощ, і от бетонна плита обвалилася вниз і, власне, балкону вже немає.
На іншій роботі — на великому камені маленькі паразити присмокталися. Усе наче медузо подібне, схоже на якесь чудовисько.
На іншій роботі мій улюблений песик. Для мене собака все ж є важливішою ніж людина.Відпочиваючи я б скоріш за все обрав малювати собак аніж людей.
З сусідами теж… Дивна робота. Зранку я прокинувся, виглянув у вікно, а там дядько ремонтував паркан,а дівчинка лежала на стільці з незрозумілим з молотком…
Хлопчики мене завжди надихають, коли стрибають з пірса. Юні, засмаглі — динаміка руху є дуже важливою. Важливо, щоб в роботах було присутнє життя, неживе я викидаю одразу. І звісно ж —сонячне проміння… Це все як вправи для мене, тобто виставка як вправи. Соціальне в цей момент я не можумалювати тому, що воноперевершує всі мої очікування…
Одеса… Я створив серію про архітектуру,і цих будинків вже немає… Після цього я боюсь малювати і намагаюсь архітектуру не зображати. А з приводу колориту і всього іншого, монохром в роботах більш виразний ніж ця яскравість і радість буття…
Текст галереї «Цех»:
«УМОВИ СЕРЕДОВИЩА»
Lebenswelt очима Петрова
«Lebenswelt ― оточуючий світ, в якому ми живемо, ґрунт та горизонт теоретичної, і позатеоретичної практики».
Останнього разу, коли можна було побачити півтораметрові роботи Євгенія Петрова, була виставка «Там де нас немає», що проходила в 2017 році у вільнюському філіалі галереї «Цех». І ось, через три роки, в проекті «Умови середовища», що складається з десяти робіт, намальованих сухою та мокрою техніками, він повертається до формату великої акварелі.
Якщо уважно подивитися на попередні виставки художника, ми помітимо як він реагує на світ: гостро, критично, іронічно. В «Умовах середовища» Петров, навпаки, сконцентрований на документальному описі Lebenswelt. Медіатором взаємодії художника зі світом є його сусіди, у широкому сенсі цього слова, — люди, яких він бачить з свого балкону, викинуті з моря на одеські пляжі медузи і різноманітні метаморфози навколишнього середовища. Не дивлячись на те, що основний акцент був зроблений, в першу чергу, на технічну сторону, справжні прихильники відразу помітять, що практично всі роботи мають концептуальні прив’язки з попередніми проектами. Монохромна акварель «Проти сонця» повертає нас до гостросоціальної виставки «Де нас нема», прекрасно деталізовані роботи «Камінь з паразитами» та «Медуза» до проекту «Пірс», де легко прослідковується аналогія каменю з пірсом, а паразитів, які обліпили його зі всіх боків, з людьми, ніжні «Перехожий» і «Да відвали!» — до абсолютно безумно-саркастичного проекту «Пляж». Ну і звісно ж, Петров просто не міг забути про свій головний концептуальний персонаж – собаку. Спокійна «Туман» і «Злива» відсилають нас до, в деякому сенсі, тривожним «Собакам Петрова» та жорстоким «Боям без правил».
Сам художник акцентує увагу на тому, що особисто для нього цей проект є споглядальним і зосередитися він хотів на тонких технічних моментах. Але саме це і дає нам, як глядачам, зрозуміти, яким він бачить оточуючий світ, з якими феноменами працює, тому виставка «Умови середовища» безпосередньо пов’язана з іншими проектами, де Петров вже замість спостереження збоку розміщує оточуючих його áкторівтеатру буденності у своє концептуальне поле.
Саша Геллер
ЦЕХ
Київ, вул. Кирилівська, 69
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.
Матеріали за темою
Олександр Щелущенко
Євген Петров
ОЛЕКСАНДР ЩЕЛУЩЕНКО ПРО СЬОГОДЕННЯ, ХУДОЖНИКІВ ТА ЗСУ
ЛОКАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ
ОЙ ЧИЙ ТО КІНЬ СТОЇТЬ?
ЯРОСЛАВ ДЕРКАЧ
КУЛЬТУРНІ ПІДЛОГИ — ВХОДИ
ПОПІЛ
Пеформанс “Коса”
ЕСКІЗИ МИКОЛИ БІЛОУСА
“Условия обитания” Евгения Петрова. Галерея “Цех”
Микола Білоус
Про нове покоління
Олександр Щелущенко про арт-ринок та українське мистецтво