Юлія Красільникова (Луганськ-Київ) про державну підтримку Луганської області до 2022 року та про роботу одної з найвпливовіших площадок регіону – фестиваль “32 травня”.

 

Герої та героїні проєкту  “Shattered Memories”.

Незабаром в рамках “Shattered Memories” побачить світ книга “За нас, за вас, і за Донбас” про розвиток та події Донбасу, починаючи з 2013 року. У видання увійдуть свідчення учасників та учасниць подій.

За нас, за вас, і за Донбас

Події 2013-2014 років визначили майбутнє України на десятиріччя вперед. Протестувальники на Євромайдані змогли відстояти право нашого народу на демократичний розвиток країни та зберегти євроінтеграційний курс попри диктатуру президента Януковича, який унаслідок протестів утік із країни. Перемога українського народу на Євромайдані ознаменувала Революцію Гідності громадянського суспільства. Ці події поділили наші життя на «до» і «після». Однак, подібний, ще більш масштабний поділ відбувся знову, коли Росія, скориставшись нестабільною політичною ситуацією в Україні, окупувала Крим і розв’язала війну на Сході нашої країни на довгі роки.

На момент написання кураторського тексту триває 676 день повномасштабної війни Росії проти України.

3557 день від початку війни на Сході України,  окупації частини Луганської та Донецької областей.

3602 день від початку окупації Росією Криму та Севастополя.

Останні десять років Україна бореться за свою незалежність та свободу, день за днем.

При створенні проєкту «Гарелея Неотодрешь» у 2020 році для нас було принциповим рішенням працювати безпосередньо у містах Луганської та Донецької областей. Ми самі як жителі Луганщини, розуміли важливість розвитку культури в регіоні. Для нас було пріоритетом залишатися на місці та працювати всередині місцевих спільнот. За два роки роботи на локальному рівні ми змогли зробити значний внесок у розвиток арт-середовища регіону, однак, «Гарелея» — не єдиний проєкт, який розвивав культуру Сходу України.

Починаючи з 2014 року, в містах Луганської та Донецької областей працювало безліч активістів та активісток, культурних і соціальних ініціатив, локальних і всеукраїнських організацій. Громадянське суспільство мобілізувалось перед новими викликами, спричиненими війною, задля розв’язання спільних проблем та пошуку нових можливостей для розвитку міст та громад. Безпосередня близькість до кордонів з Росією створила сприятливі умови для поширення пропагандистських наративів, через що розвиток локальної культури та громадянського суспільства став екзистенційно важливим.

У нашій книзі ми зібрали спогади та розповіді діячів та діячок культури, які тривалий час працювали над розвитком міст Луганщини та Донеччини — з 2014-го по 2022-й рік. Нашим пріоритетом є документація роботи локальних активістів та активісток. При цьому ми не ігноруємо проєкти від всеукраїнських організацій, які зробили великий внесок у розвиток локальної культури та громадянського суспільства у містах Луганської та Донецької областей. Всі тексти створені з прямої мови активістів та активісток, бо для нас важливо дати змогу нашим героям говорити самим за себе. Тому всі тексти мають описові та біографічні риси, які як мозаїка, складають відбиток короткого, але важливого для регіону часового проміжку.

Поняття «культура» має широкий спектр значень, тому ми намагались зібрати різні ініціативи та людей, які розповідають про свою роботу та міста з площини різних досвідів, віку, поглядів та власних методів роботи. Проте, ми маємо конкретні обмеження часового періоду, описаного на сторінках. Рамки книжкового формату накладають фізичний ліміт за кількістю текстів та сторінок, тому ми не можемо написати про всіх, чию роботу вважаємо важливою та впливовою. Просимо сприймати цю книгу, як стартову точку входу, для подальших вивчень незалежних культурних та мистецьких практик Луганської та Донецької областей.

Інформація про незалежні культурні ініціативи не потрапляє до музеїв, та зазвичай не документується на державному рівні, що створює поле для інформаційних спекуляцій та стигматизацій. Власне, це можна було побачити у 2014 році, коли з початком бойових дій на Сході, більша частина України зіштовхнулась з російською дезінформацією та пропагандою, яка спотворила образ Донбасу на довгі роки вперед. Відсутність належної кількості інформації в українському інфопросторі про регіон та його локальні особливості зіграла на руку країні-агресору.

Міста Луганщини та Донеччини вже ніколи не будуть такими, як раніше. Про майбутнє Сходу наразі говорити серйозно майже неможливо, бо поки триває війна, єдине що його очікує — кров та руйнація. Проте, ми віримо, що рано чи пізно, війна закінчиться, та ми зможемо повернути наші міста та селища. Луганськ, Донецьк, Лисичанськ, Бахмут,  Сєвєродонецьк та всі інші окуповані території мають повернутись під контроль України. Ми віримо, що питання відбудови, як фізичної, так і культурної перенесуться з площини утопічних розмірковувань до цілком реальних дій. Культурні практики та традиції важливо зберігати та аналізувати саме зараз, щоб нагадати собі з якими проблемами та викликами ми боролись до повномасштабної війни, та який Донбас ми намагались будувати для себе саме тоді. А також, щоб в майбутньому при відродженні деокупованих територій та роботі з населенням, втілити ті самі практики, удосконаливши їх та розширивши.

«За нас, за вас, і за Донбас» — цей вислів можна почути як у різних куточках Луганщини та Донеччини, так і від уроженців регіону. Під час святкового застілля, зі сцени, на відпочинку та просто при прощанні — на щастя. Щоб не ставалося, навіть зараз — під час повномасштабної війни, випадкові місцеві люди, знайомі і незнайомі можуть сказати вам: «За нас, за вас, і за Донбас» і ви відчуєте, скільки всього охоплюють ці слова. роздумах щодо назви  книги, ми зрозуміли, що ця фраза, вичерпано та лаконічно відповідає на питання до всіх активістів та діячів культури, які вклали  значну кількість свого часу та зусиль на розвиток міст та громад у двох найсхідніших областях України, щодо їх мотивації:

За нас — змінювати те, що болить особисто, розвивати спільноти та власноруч впливати на власне оточення, впроваджуючи позитивні зміни тут і зараз.

За вас — демонструвати особливості та спільні риси для інших, розвіювати міфи та стигми навколо Сходу України.

І за Донбас — за рідний край, за його силу, що захована під шапкою степу, в курганах, пластах чорної породи та головне — у людях, їх вчинках, думках, самобутності культурі. За наш дім, який ми так любимо, поважаємо і мріємо про його свободу та відродження. Дім, з яким ми відчуваємо тісний зв’язок та продовжуємо свою роботу навіть на дистанції від нього.

Але важливо розуміти, що далеко не кожне місто Луганщини чи Донеччини належить до Донбасу — Донецького кам’яновугільного басейну, і далеко не в кожному місті є терикони та шахти. Луганська область сильно відрізняється від Донецької, навіть всередині області міста відрізняються одне від одного. Термін Донбас уніфікує Схід під  ряд візуальних та наративних кліше, які часто далекі від реальності. Ми свідомо залишаємо у назві слово «Донбас»  через важливість його інтерпретації. Російська пропаганда роками намагається апропріювати цей термін і повністю змінити його значення. Наразі під російською окупацією знаходиться вся Луганська область та половина Донецької. Деяких міст вже фізично не існує, та неможливо сказати, що саме залишиться від регіону після завершення активної фази бойових дій.

Ми вважаємо, що фразу “За нас, за вас, і за Донбас” можна віднести до нематеріальної спадщини регіону, бо вона має народний статус та як найкраще описує любов та відданість жителів сходу до своєї малої батьківщини. Для нас важливо, щоб ця фраза зберігала народний статус і ми не хочемо, щоб російський маховик пропаганди спотворив її значення, тому з нашої сторони, обравши цю фразу як назву для книги, ми хочемо спробувати зберегти ідентичність регіону, яку Росія намагається стерти.  Зброєю неможливо знищити любов до нашого дому і хоч майбутнє покрито туманом, ми віримо в силу в Збройних Сил України та нашу перемогу у війні, та чекаємо повернення в рідні міста. А поки ми будемо продовжувати нашу роботу — за нас, за вас, і за Донбас.

МІТЄЦ дякує керівнику проєкту, засновнику “Гарелеї Неотодрешь” Віталію Матухну (Лисичанськ) за сприяння в організації зйомки.