Віталій Матухно (Лисичанськ-Львів) про проєкт, присвячений 2014 — початку війни росії проти України, окупації частини Луганської та Донецької областей. Створено його командою “Гарелеї Неотодрешь” (Лисичанськ).

Віталій, ідея створення проєкту і його прив’язка до 2014-го року – це не випадковість?

Наша команда на 90% складається з мешканців Луганської та Донецької областей, тому для нас війна росії проти України почалася не 24 лютого, а ще 8 років тому. Вже тоді вимушено переміщеними особами стали 1.7 мільйона людей. Вже тоді люди рятували себе від “руського міру” та війни, що він несе з собою.

 

 

Зараз ситуація для них повторюється вже вдруге.

Вже вдруге люди лишають свої домівки, щоб врятувати своє життя. Вже вдруге вони втрачають все, вдруге переживають обстріли та смерті близьких, вдруге починають своє життя “з нуля”.
Самі історії, як і назва проєкту, діляться на три частини:
14 — 2014 — початок війні росії проти України, окупація частини Луганській та Донецькій областей.
22 — 2022 — початок повномасштабного вторгнення росії в Україну.
8 — ∞ — нескінченні вісім років життя між цими датами.

 

 

Після початку повномасштабної війни ми зрозуміли, що за 8 років гібридної війни росії проти України виросло ціле покоління людей, для яких війна це значна частина їхнього життів. Вони зростали в мілітаризованому соціумі, саме питання «коли закінчитися війна?» лунає кожного року, проте є риторичним. Досвід переживання війни у дитинстві сильно впливає на становлення особистості, тому нам було важливо збірати історії від молоді, яка зустріла війну ще в дитинстві, будучи підлітками, школярами. Ми всі мали спільний досвід війни у 2014 році, проте мені здається, що дуже мало про нього говорили. Повномасштабна війна актуалізувала це питання, але важливо не забувати, що війна в Україні почалась ще у 2014 році.

 

 

Яким чином реалізується цей проєкт?

Проєкт «14-8-22» був створений в рамках грантового конкурсу від “Culture Solidarity Fund” від “European Culture Foundation”.
Ми хочемо поділитись персональним досвідом людей, для яких ця війна — значна частина їх життя, бо їх історії можуть стати важливою частиною документації війни росії проти України.
Головний фокус проєкту направлений на молодих митців з Луганської та Донецької областей. Вони застали війну ще будучи дітьми, школярами або студентами. З приходом війни звичне життя змінюється назавжди, тим паче, якщо це відбувається вдруге.
Наприкінці минулого року ми отримали нагороду від «ARTІФ», кошти ми спрямували на надання фінансової підтримки для переселенців з Луганської та Донецької областей, бо для нас важливо не тільки збирати та публікувати історії, але й допомагати людям виживати.

 

 

Мова йде про документацію досвіду у вигляді текстів?

Не лише. Разом з історіями, ми також хочемо продемонструвати роботи молодих митців з Луганської та Донецької областей, які можуть доповнити їхні історії, спогади чи важливі моменти з життя.
Ми не проводили інтерв’ю, для нас було важливо, щоб люди написали власноруч свої історії, бо так вони можуть вільно розповісти все, що вважають важливим. Ми не обмежували людей по розмірам матеріалів, тому деякі можуть бути на 10 сторінок, деякі — на 2-3.
Зараз ми зібрали біля 94 історій, проте ще працюємо над наповненням сайту, бо через відключення світла робота над ним затягується. Наразі більше 40 історій вже доступно на сайті проєкту, але робота продовжується.

 

 

Наскільки проєкт “14-8-22” є довготривалим, і як ти бачиш його розвиток? Віримо в перемогу і в те, що ти і твої колеги — ви зможете повернутися в рідні міста. Чи означатиме, що це крапка логічного закінчення цього проєкту?

Скоріш це буде початок нового етапу. Поки ми можемо збирати історії під час тривання війни, коли вона закінчиться та ми зможемо, нарешті повернутись, у нас почнеться робота на місцевості, це фото/відео документація, інтерв’ю та інші активності. Звичайно, що наші ресурси обмежені, але ми хочемо продовжувати додавати свій внесок у документацію війни в Україні.
Тим паче, що мало просто зібрати архів історій, з ним треба працювати. Поки, що ми провели одну виставку в межах проєкту, але мені здається, що нам варто частіше працювати з фізичним/публічним простором, організовуючи виставки в різних містах України та за кордоном. Можливо, проводити театральні читання історій та працювати у різних форматах.
«14-8-22» для нас є довгостроковим проєктом, тому ми будемо працювати над ним, поки ми не зрозуміємо, що дійшли до логічного кінця.

 

Записано МІТЄЦ. Проєкт “Тривання”, 2023 рік.