Нью-Йорк, 24 лютого 2025 року – У Bohemian National Hall відбулася масштабна мультимедійна виставка «Реверберація», яка стала гучним голосом сучасного українського мистецтва, що говорить про війну, біль, пам’ять і надію. Виставка представила роботи десяти українських митців, які за допомогою фотографії, живопису, скульптури, графіки та музики осмислюють реальність війни та її наслідки для людей і культури.

 

Пост-реліз організаторів:

Проєкт був реалізований Генеральним консульством України за підтримки Генерального консульства Чеської Республіки в Нью-Йорку та у співпраці з американської громадської організації “Ukrainian Contemporary Art Platform” і міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY.

 

Що таке «Реверберація»?

Термін «реверберація» означає повторення звуку, відлуння, що поступово згасає. Але в контексті війни в Україні це слово набуває нового значення – відлуння болю, який не стихає, навіть коли інформаційний світ змінює фокус уваги.

З початком повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року війна в Україні стала не просто подією сучасності, а травмою для всього цивілізованого світу. Масові руйнування, тисячі втрачених життів, злочини проти людяності – все це вкарбовується у пам’ять поколінь.

Художники, як є частиною цього досвіду, створюють візуальні свідчення, які залишаться після нас, передаючи їх не лише сучасникам, а й майбутнім поколінням. Виставка «Реверберація» – це відлуння цих подій у мистецтві, спроба зафіксувати історію через форми, кольори, образи та звуки.

 

 

Мистецтво як пам’ять і свідчення

На виставці були представлені твори десяти українських митців, кожен із яких рефлексує над темою війни через унікальні візуальні засоби.

Робота Юлії Бєляєвої «Смуток», втілює момент, який облетів увесь світ: 6-річний хлопчик приніс консерви на могилу своєї матері у дворі їхнього будинку в Бучі. Вона померла від виснаження в бомбосховищі, де перебувала разом із чоловіком і трьома дітьми. Ця історія, зафіксована журналістами Associated Press, стала символом геноциду українського народу.

 

Фотографи-документалісти Максим Дондюк та Олександр Глядєлов представили серію документальних знімків, що фіксують воєнні злочини росії. Їхні кадри стали історичними документами, що доводять жорстокість агресії та є візуальними доказами для міжнародних трибуналів.

 

Графічні роботи створені для документального фільму «Синій светр із жовтою діркою» режисерки Тетяни Ходаківської ілюструють історії дітей, яких викрадали та депортували до росії, насильно змінюючи їхню ідентичність у фільтраційних таборах “перевиховання” в окупованій Херсонській області.

Роботи Влади Ралко з серії «Експонати» досліджують спадщину радянської пропаганди та її вплив на сучасну війну. Художниця використовує зображення тіл людей і тварин, вплетені у радянські символи, щоб показати механізм насильства, який повторюється з покоління в покоління.

 

 

Диптих Юрія Коваля – це порцелянові чаші, які символізують крихкість людського життя, особливо в умовах війни. Чайна чашка – звичний предмет, що асоціюється із затишком, але у розбитому стані вона стає образом втрати, розлуки та знищеного дому.Робота Аліни Якубенко «Тривога» – це зображення грозового неба, розсіченого блискавками. Вона передає психологічний стан українців, які живуть під постійною загрозою ракетних ударів.

 

Діджитал-колажі Сергія Святченко та Геннадія Козуба відтворюють руїни Ірпеня, перетворюючи їх у метафори пам’яті, яка залишається назавжди. Ця серія є спробою деконструювати образи війни, створити нову художню реальність і показати важливість чуттєвих спалахів, які живлять нашу метафоричну єдність.

Диптих Артема Волокітіна “Промінь 1. 2”,  із серії “Післяобраз” – це візуалізація того, що залишається в очах і серцях після війни, в нашій особистій і колективній пам’яті.

Імерсивний музичний перформанс Ангеліни Статі “Реверберація” поєднує сирени, вибухи та тишу, що відображають емоційний стан українців у війні. Та поміж цими звуками проривається інше звучання — спів птахів, вокал, живе виконання електронних гітар, піаніно та класичного рояля, ніби нагадуючи, що навіть у найтемніші часи залишається місце для надії.

Міжнародна підтримка

На відкритті виставки були присутні представники консульського корпусу іноземних країн Словаччини, Чехії, України, Данії, Австрії, Греції, Литви, Ізраїля та Ірландії. Вони висловили підтримку Україні та підкреслили, що мистецька дипломатія – важлива складова міжнародної боротьби за правду.

Реакція глядачів

Виставка викликала потужний резонанс, адже мистецтво стало не лише способом зафіксувати історію, а й голосом тих, хто вже не може говорити. «Реверберація» – це нагадування світові про те, що боротьба триває. І поки вона не завершена, голос українських митців звучатиме гучніше, ніж будь-коли», – зазначила кураторка проєкту Олена Сперанська.

 

Партнери: The Lions Talent Management Company NY, NGO “Firefighters for Peace, Inc.”, MishMash Catering, the Brave selections / ARTWINE.

 

Автори фото: Андрій Мельник, Катерина Остапенко, Олексій Новіков.