EN RU

СПОГАДИ ТЕТЯНИ НІЛОВНИ ЯБЛОНСЬКОЇ — ДУЖЕ ЦІКАВЕ ЧИТАННЯ

СПОГАДИ ТЕТЯНИ НІЛОВНИ ЯБЛОНСЬКОЇ - ДУЖЕ ЦІКАВЕ ЧИТАННЯ
Репліка художника Олекси Манна (Ужгород-Київ).

Взагалі спогади Тетяни Нилівни Яблонської — дуже цікаве читання. Вона окрім всього іншого, наприклад, розповідає про своє захоплення Ужгородом, закарпатськими художниками, як сильно вони на неї вплинули, при чому всебічно, які вони були європейські і в своїх роботах, і художніх пошуках, так і в побутовому житті.—  на тлі всього того, що представляв собою тоді художній світ Радянського Союзу.
Там маса цікавих побутових спостережень і записів розмов. Від описів поїздок і застолій, що, наприклад, закарпатські художники ніколи не пили горілку, а пили натуральне вино, розбавлене мінералкою, як давні греки і через це тільки піднімали собі настрій, а ні ужирались вусмерть, до того, як їх гнобили за відхилення від соцреалізму і не давали дихати.
Про те, хто де вчився, яку традицію ніс, що Бокшай був схожий на Швейка, Коцка і Шолтес в минулому були греко-католицькими священниками, а Глюк був дальтоніком, це приховував, і йому навіть не хотіли видавати права на водіння, але це не заважало йому працювати, через почуття гармонії.
І як вона вже давно не їздить в Ужгород через те, як сама сумно зауважує, що «там вже зовсім інші люди».
Цікава, наприклад, записана розповідь Андрія Коцки про закарпатські діалекти:
«Він казав, що й говірка, діалекти цих районів різні — люди спілкувалися між собою вздовж річок, через хребти не переходили. Тому й за говіркою, і за одягом завжди можна відрізнити жителів басейнів тих або інших річок, або «потічків», як ласкаво кажуть на Закарпатті…
За словами Андрія Андрійовича, розмовляли у селах трохи зміненою мовою Київської Русі. А оскільки там говорять майже чистою українською, то значить, українська мова і була мовою Київської Русі. Це була народна мова. Адже Закарпаття відокремилось від Русі ще в Х або ХІ столітті. В цих диких горах люди не спілкуються не те що з іншими народами, а й зі своїми сусідами з іншої долини. Я пам’ятаю, як була вражена моя співрозмовниця, бідна жінка із села Віконниці на Ужанщині, що я, з далекого Києва, розмовляю однією з нею мовою. Тільки древньослов’янські завороти, наприклад, відділення від дієслов закінчення «ся» ( «я ся бою» замість «я боюся» ) і деякі окремі слова свідчили про ту величезну відстань, що нас розділяла».
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.