EN RU

СПОГАДИ ТЕТЯНИ НІЛОВНИ ЯБЛОНСЬКОЇ — ДУЖЕ ЦІКАВЕ ЧИТАННЯ

СПОГАДИ ТЕТЯНИ НІЛОВНИ ЯБЛОНСЬКОЇ - ДУЖЕ ЦІКАВЕ ЧИТАННЯ
Репліка художника Олекси Манна (Ужгород-Київ).

Взагалі спогади Тетяни Нилівни Яблонської — дуже цікаве читання. Вона окрім всього іншого, наприклад, розповідає про своє захоплення Ужгородом, закарпатськими художниками, як сильно вони на неї вплинули, при чому всебічно, які вони були європейські і в своїх роботах, і художніх пошуках, так і в побутовому житті.—  на тлі всього того, що представляв собою тоді художній світ Радянського Союзу.
Там маса цікавих побутових спостережень і записів розмов. Від описів поїздок і застолій, що, наприклад, закарпатські художники ніколи не пили горілку, а пили натуральне вино, розбавлене мінералкою, як давні греки і через це тільки піднімали собі настрій, а ні ужирались вусмерть, до того, як їх гнобили за відхилення від соцреалізму і не давали дихати.
Про те, хто де вчився, яку традицію ніс, що Бокшай був схожий на Швейка, Коцка і Шолтес в минулому були греко-католицькими священниками, а Глюк був дальтоніком, це приховував, і йому навіть не хотіли видавати права на водіння, але це не заважало йому працювати, через почуття гармонії.
І як вона вже давно не їздить в Ужгород через те, як сама сумно зауважує, що «там вже зовсім інші люди».
Цікава, наприклад, записана розповідь Андрія Коцки про закарпатські діалекти:
«Він казав, що й говірка, діалекти цих районів різні — люди спілкувалися між собою вздовж річок, через хребти не переходили. Тому й за говіркою, і за одягом завжди можна відрізнити жителів басейнів тих або інших річок, або «потічків», як ласкаво кажуть на Закарпатті…
За словами Андрія Андрійовича, розмовляли у селах трохи зміненою мовою Київської Русі. А оскільки там говорять майже чистою українською, то значить, українська мова і була мовою Київської Русі. Це була народна мова. Адже Закарпаття відокремилось від Русі ще в Х або ХІ столітті. В цих диких горах люди не спілкуються не те що з іншими народами, а й зі своїми сусідами з іншої долини. Я пам’ятаю, як була вражена моя співрозмовниця, бідна жінка із села Віконниці на Ужанщині, що я, з далекого Києва, розмовляю однією з нею мовою. Тільки древньослов’янські завороти, наприклад, відділення від дієслов закінчення «ся» ( «я ся бою» замість «я боюся» ) і деякі окремі слова свідчили про ту величезну відстань, що нас розділяла».
МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.