UCC представляє нову виставку української художниці Софії Голубевої. 

Текст організаторів: 

 

Всі роботи серії поділені на частини 30х40см – це є розмір ручної поклажі, і це той формат, в який художниця мала вкласти все найважливіше, їдучи з України, в тому числі і свої художні роботи. 

 

Сьогоднішній час-це час, коли доводиться адаптуватися до особливо складних умов. Софія підлаштовується до них і складає кожну роботу у формат 30х40 см. Утворені сліди на роботах-це сліди сьогодення Софії.

«Цю серію я почала у серпні 2022, коли приїхала до свого батька у рідне місто Одеса, що в Україні. Мій будинок знаходиться в двох хвилинах ходьби від моря, тому пляж «Аркадія», для мене,-особливе місце, з яким я пов’язана з самого дитинства. Він завжди був одним з найвідвідуваніших місць для мешканців. Цього літа, я вперше побачила пляж з початку повномасштабного вторгнення. Зараз люди приходять до моря, але не можуть ступати на пісок через міни. Сьогодні в Одесі на море можна дивитись тільки здалеку, тож, дистанція, яку я вибудовую до малюнків – є важливою частиною проекту. 

 

 

З піску проростають дикі рослини. Ці рослини для мене є символом української сили. Крім того, вони констатують, що мають своє життя, незважаючи на війну. 

Цього разу я відчула там зовсім нову, апокаліптичну атмосферу. 

Також я звернула увагу на металеві іржаві конструкції, які завжди були частиною цього морського пейзажу.  Я ніколи не замислювалась яку саме функцію вони виконували. Але цього разу я запитала у батька. Це-старі конструкції, на які, колись, у радянські часи клали важкий шифер, який створював тінь для відпочиваючих. Ці споруди – привиди часів Радянського Союзу. Якщо ми вирішимо «повернути їх до життя» і покладемо на них важкий шифер – вони зламаються. 

Тут я проводжу аналогію з імперіалістичним бажанням росії повернути свій вплив над колишніми учасниками радянського союзу. Це-спроба відновити стару систему-повернути до життя те, що вже мертве. Не вдала і не бажана спроба. 

Одна із робіт цієї серії також пов’язана із досвідом перебування в Україні під час війни. Коли закінчується повітряна  тривога в місті Ужгород можна почути слова «Кінець тривоги» (якщо перекладати дослівно з української). Повітряна тривога закінчується, а та, що йде зсередини-ні.” (Софія Голубева)

Серія «30х40» уособлює для мене сьогоднішній складний час підлаштовування, але водночас і силу знаходити рішення.