Подія пройшла під патронатом Посольства України в Польщі та об’єднала мистецьку спільноту, дослідників культури та всіх, хто цікавиться сучасним українським мистецтвом. Важливою частиною заходу став показ фільму “Цивільні. Вторгнення” художників Данііла Ревковського та Андрія Рачинського.

Пост-реліз організаторів:

Фільм, представлений із субтитрами українською та англійською, викликав жваве обговорення серед глядачів. Автори використали метод збору архівних матеріалів через алгоритми соціальних мереж, документуючи відеосвідчення цивільних під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Відео відображають реальність життя людей у підвалах, процес евакуації з окупованих територій та спроби виживання в умовах війни. Деякі канали, на яких було знайдено ці записи, перестали оновлюватися ще в березні-квітні 2023 року, що підкреслює невідомість подальшої долі їхніх авторів. У 2024 році “Цивільні. Вторгнення” представляли Україну на 60-му Венеційському бієнале, що свідчить про його значущість у міжнародному мистецькому дискурсі.

Групова виставка “Люблінський трикутник” об’єднала роботи литовських, польських та українських художників, створені під час резиденції в місцевості Боровець (Польща) у травні 2024 року. Виставка вже експонувалася в Музеї Надвіслянському Казімєжа-Дольного (Польща) та у Вільнюській художній академії, а нині проходить у Варшаві під патронатом Посольства України в Республіці Польща. Організатори виставки Biruchiy contemporary art project (Запоріжжя, Україна) та OTOTO art foundation (Варшава, Польща).

Митці через свої твори досліджують питання ідентичності, війни, пам’яті та пошуку безпечного простору. Їхні роботи поєднують живопис, відео, колаж та цифрові медіа, створюючи потужний мистецький наратив. Польський художник Блажей Русін у серії “Природа ідентичності” рефлексує над своїм досвідом перебування в Україні та тим, як вона стала невід’ємною частиною його особистості. Ана Воструховайте (Польща) у своїх роботах “Безпечний простір”, “Міграція”, “Дитячий майданчик” і “Сучасний пейзаж” досліджує теми змін і переміщень, що стали частиною життя людей у часи нестабільності, передаючи напругу між дитячою наївністю та дорослими викликами реальності.

Барбара Грика (Польща) у відеороботі “Веселе місто Сонця”, створеній у співпраці з Агатою Конарською, звертається до ідеї утопічного простору, де різні нації можуть жити в мирі. Томаш Партика (Польща) у своїх колажах “Гостія” та “Jucha I-III” порушує тему ритуалів, влади та історичних символів. Українсько-французький дует Нікіта Кравцов та Каміля Саньє-Кравцова представили роботу “НЛО, атака роботів”, що в іронічній формі розглядає теми технологічного впливу на суспільство та майбутнє людства.

Евелін Паукштіте (Литва) у “Млині муз” та триптиху “Червоне і Чорне” поєднує символи війни та життя, демонструючи, що навіть у темні часи життя знаходить шлях до відновлення. Вайва Моніка Лянскоронськіте (Литва) у серії “Порти I-IV” досліджує пам’ять і межі, показуючи, як історія, культура та досвід різних народів переплітаються. Юрга Барілайте (Литва) у перформансі “Передай мені меч, сестро!” звертається до старовинної литовської бойової пісні, досліджуючи природу вибору між насильством і свободою.

Ірма Балакаускайте (Литва) у роботі “Символ” розмірковує над темою смерті та людської трансцендентності, вираженої через білий хрест, що проростає з посушливої землі. Андрій Рачинський та Данило Ревковський (Україна) представили проєкти “Gaswagen” та “Цивільні. Вторгнення”, що документують наслідки війни через архівні матеріали та медіааналітику. Юрій Єфанов (Україна) у “Реконструкції алеї на Бирючому острові по пам’яті” через 3D-візуалізацію зберігає образ місця, тимчасово недоступного через окупацію. Анжеліка Єфанова (Україна) у відеоінсталяції “Втрачене покоління” проводить паралелі між поколінням своєї бабусі, що пережило Другу світову війну, та власним досвідом війни в Україні.

Виставка “Люблінський трикутник” стала важливим простором для діалогу про сучасні соціальні та політичні виклики, що формують нові художні наративи, які резонують не лише в Європі, а й у всьому світі. Проєкт в Українському домі в Варшаві можна побачити до 27 березня 2025 року, за адресою вул. Заменгофа 1, Варшава, Польща.