Щоденники Євгенії Купчан (Луганськ-Київ). Тема: резиденція Art in Lov у Фінляндії. Допис №5.

 

 

92 день резиденції, 10.02.26

Останній день резиденції. Останній день перебування у Фінляндії.

 

 

Я мала вибір: виїхати з Ловііси до Гельсінкі о 07:05 чи о 10:45.
Обрала почати чекати автівку вже о 06:50, об 11:30 завершити реєстрацію та перевірку багажу, сісти навпроти гейтів і чекати їх відкриття о 16:30.
За кілька годин очікування я все-таки звабилася пройтися довкола фудкорту й сіла писати.

 

 

Що я знаю сьогодні?
У Києві має бути останній холодний день зими – останні -20 за Цельсієм уночі. Я пропустила все найстрашніше. Пропущу і цей день.

У Фінляндії я лишаю по собі пост-перформативну інсталяцію для партисипації місцевих упродовж пів року. Лишаю своє усвідомлення реальності закордоном і неможливість збагнути її до кінця. Лишаю чотири подушки, дві ковдри, величезні вікна з видом на католицький собор. Лишаю певних людей назавжди і кількох, сподіваюсь, нових друзів. Сподіваюсь, але не знаю напевно.

8 лютого о 18:00 у галерейному просторі Kucku space gallery відбулася презентація колективного проєкту. Для мене це був момент завершення одного кола і початку іншого.
Нижче оригінальний текст експлікації виставки, який залишився в просторі.

 

 

NoCore: NewColab

NoCore: NewColab is an interactive and post-performative exhibition exploring healing, trauma, and transformation through movement, media, and embodied experience.

Visitors are invited into a series of interactive and multimedia installations that encourage reflection on self-care, intimacy, and resilience in coexistence. The exhibition creates an introspective space where everyone is welcome to enter, observe, rest, listen, or play with the elements at their own pace. Rather than offering fixed narratives, the works invite quiet participation and personal encounters with oneself.

NoCore: NewColab continues the long-term NoCore project developed by Beniamino Borghi and Tanssiartesaani, which investigates identity, acceptance, and relational presence. In this latest iteration, the focus shifts from performance toward shared presence and gentle interaction. For this version, Borghi invited two international artists in residence at Art in Lov: Ievgeniia Kupchan (Ukraine) and Patricia Milheiro (Portugal, Belgium) – to collaborate on an exhibition conceived as a prolongation of transformation through perception.

Exhibition organized by:
TanssiARTesaani & Art in Lov Residence – Loviisan Taiteen Tukiyhdistys

Works by:
Beniamino Borghi, Ievgeniia Kupchan, Patricia Milheiro

Для своєї пост-перформативної частини я підготувала кілька версій тексту. У виставковому просторі залишила коротшу. У щоденнику фіксую повну українську версію. 

 

 

Інструкція

Ви дивитеся на постперформативний об’єкт, який набуває префікса «арт» після того, як ви з ним взаємодієте.
Лабіринт має безліч входів і виходів. Ви можете розпочати взаємодію з будь-якої точки.

Для цього вам необхідно скористатися паперовою трубочкою та шматочком синтепону. Усім необхідним наповнена подушка поруч.

Лабіринт створено для взаємодії та пізнання себе через неї. Тут немає конкретного стану, якого ви маєте досягти, – лише ваш. Немає конкретного виходу, до якого ви маєте прийти, – лише ваш.

Щось іще про героя лабіринту: йому може бути лоскітно під час вашого проходження.
Щось іще про вас: ви можете зустріти відкриті простори, доступ до яких є ілюзорним — не лише під час проходження лабіринту, а й передусім, у житті.

 

 

Опис пост-перформативного обʼєкта

Перед вами – пост-перформативний фотооб’єкт.
Він виник унаслідок мистецької зустрічі Беніаміно Боргі та Євгенії Купчан.

Його появі передувало інтерв’ю Євгенії з Беніаміно про його стосунки з тілом у момент їхньої зустрічі. Повний текст розмови можна знайти як на елементах перцептивної інсталяції, так і у вигляді роздруківки.

Під час наступної зустрічі відбувся оголений перформанс тілесності та ідентичності. Дійство проходило в місті, яке Беніаміно відчуває як дім – у його робочій танцювальній студії.

Умови перформансу полягали в тому, що Беніаміно визначав момент початку дії, а Євгенія – момент її завершення. Тривалість не була узгоджена заздалегідь.
У підсумку мистецтво дії тривало дві години. Беніаміно перформував свою ідентичність у радикальній щирості. Євгенія співіснувала в ролі мовчазної, провокативної спостерігачки та документаторки буття.

Практика Євгенії полягає у дослідженні ідентичності методом пост-перформансу – у можливості трансляції тіла як простору досвіду та практики вибору. У трансляції вразливості не як травми, а як шляху до людяності.

Метод пост-перформансу, запропонований французькою кураторкою Марі де Брюжроль, передбачає подовження перформативної дії після її завершення. Мистецтво дії трансформується в об’єкт – такий, що стає мистецтвом після взаємодії з ним. Трансформація об’єкта знову в перформанс і назад – в об’єкт – може тривати необмежену кількість разів.

У представленому пост-перформансі авторка пропонує глядачам перше коло трансформації перформансу героя в перцептивний об’єкт. Вона пропонує взаємодію з метафорою вражень, які історія героя та співіснування з ним спричинили в ній. Пропонує погляд на тіло героя як доказ здобутого досвіду і шляху, яким він іде, через набір певних елементів.

Інсталяція складається зі 152 фотографій документації перформансу тілесності та ідентичності; лабіринту, розташованого над фотографіями; подушки, наповненої синтепоном; паперових трубочок для дмухання, виготовлених із тексту інтерв’ю; а також ваших вражень, взаємодій і часу, проведеного з роботою.

Оригінальне інтерв’ю героя пост-перформансу:
https://docs.google.com/document/d/1jMVM7N2fDgFC8pnIxPm5-PPdcCZccIK2Gill6rw_e4s/edit?usp=sharing 

 

 

За пів року сподіваюсь зустріти цю роботу в Україні та представити її тут.

Що я лишаю по собі у Ловіісі? Першу співпрацю закордоном. Перше відкриття виставки закордоном, на якому була присутня.

Я приїхала представляти Україну й здобувати міжнародний досвід співпраці.
З чим я їду?
З досвідом. З розчаруванням, болем, амбіціями та надією.
Їду додому.
Відкривати нові проєкти. Закривати стару майстерню.
Обіймати друзів. Не знати, як жити далі.
Хотіти більшого від себе та життя.

Дякую, що розділили зі мною досвід цих п’яти частин щоденника резиденції упродовж трьох місяців.

Далі буде.
Далі завжди є.

 

Метод пост-перформансу Марі де Брюжроль полягає у створенні можливості подовжити перформанс, коли перформер уже не присутній. Це відбувається через перетворення енергії конкретного перформансу в об’єкт, який стає артоб’єктом після взаємодії з ним. Глядачі, що беруть участь у цій взаємодії, стають співтворцями.

Така трансформація – від перформансу до об’єкта, від об’єкта знов до перформансу – може повторюватися необмежену кількість разів. Фактично, це практика утривалення.

Євгенія Купчан – мультидисциплінарна мисткиня, незалежна кураторка.
Розвиває метод пост-перформансу французької кураторки Марі де Брюжроль в Україні з 2021 року. Серед медіумів надає перевагу фотографії та лендарту та не обмежується ними. Досліджує тілесність як простір досвіду, вибору та памʼяті.
У своїх проєктах прагне навчити бачити іншого, сприймаючи вразливість не як слабкість, а як шлях до збереження людяності.
Пост-перформанс мисткині починається з особистого діалогу, продовжується у документації перформансу та перевтілення його на артоб’єкти, що утримують і подовжують дію перформансу у часі завдяки взаємодії із ними споглядачів.