Євгенія Купчан (Луганськ-Київ) про серію світлин 2023-24 років.

Пост-перформанс “5 стихій” було розпочато у 2023 році, на другий рік повномасштабного вторгнення. Проєкт присвячений вільному прояву жіночої тілесності, турботи жінок одна про одну, проживанню та відреагуванню глибоких почуттів у підтримуючому колі під час війни.

 

 

Серія фото фіксує повернення до себе через тіло, яке відбувається завдяки практикам в лазні під наглядом провідника з дотриманням необхідних умов та фізичної підготовки напередодні.

 

Наразі це єдиний формат пост-перформансу, в якому відбулася заміна звичного для мене інтервʼю з героями на дію. Практики, що висвітлюють сприйняття тіла кожної учасниці та динаміки жіночого кола загалом; намір, з яким жінки приходять в лазню, проходять всі її етапи, так само, як і інтервʼю або щира бесіда залишають їх оголеними в першу чергу емоційно. Тіло перетворюється на провідника та головного свідка всього, чим кожна є в момент зустрічі з собою. Та тіло перетворюється на шлях в момент усвідомлення кожної, ким вона хоче бути далі.

 

 

Камерний, теплий, щирий, мʼякий, майже невагомий світ, абсолют затишку із ароматом трав, затиснутий у розшарованій реальності. Шепіт, сміх, розмови, плач, крик, позіхання, дотики та звуки води, — все перетворюється на концентрований пар та дзвінку тишу кольору розпареного тіла.

Життя під час війни існує, і воно може виглядати ось так.

 

Киснева маска спочатку на себе, потім на країну, дитину, кого-завгодно, всіх, хто потребуватиме твоєї допомоги.

Якщо ти будеш в порядку, ти зможеш допомогти, ти зможеш більше, ти будеш надійним плечем.

Та ніхто не каже, що вчинити правильно (тобто потурбуватися про себе) – це зараз легко.

Просто жіноча турбота виглядає ось так.

Просто киснева маска може бути такою.

Ці світлини про це.

 

Проєкт створений задля підтримки українок.

Всі українки наразі є частиною міжнародного жіночого кола. Саме тому передусім мені хотілося показати силу кожної з нас долати, долати і долати все, що ми не обирали, задля того, щоб отримати важливе та цінне, реалізувати своє право на вибір, продовжуючи лавірувати поміж безлічі соціальних ролей та обставин.

Разом з цим ніхто не може надати більшої підтримки та любові, турботи та прийняття, ніж одна жінка іншій. В часи, коли світ якщо не зруйнований буквально, та морально він все ж зламаний, жіноче коло розділяє, проживає, підтримує життя кожної. Це не змінює світ зовні, але змінює світи в середині. Відтак продовжувати йти до себе, втілювати все, чим кожна з нас є одночасно — знов надає сил.

 

Знімаючи пост-перформанс “5 стихій” у 2024 другий рік поспіль я не знайшла нових істин: 1) природа жінки незбагненна у своїй різноманітності, кожному її прояву є місце; 2) війна не вичавила життя, але вона була присутня навіть в цій камерності; 3) жити життя – це мистецтво, а тіло – це шлях.

Тому як мисткиня продовжуватиму продокувати, що кожна є у себе.
Кожна є одна у одної.
Навіть в часи, коли це неможливо уявити.