Валерія Наседкіна (Одеса), Володимир Чигринець (Одеса), – кураторська група ОНХМ, – про виставка живопису і графіки Люди Ястреб (Одеса). Проєкт можна подивитися в Одеському національному художньому музеї (вул. Софіївська, 5а)

Реліз музею:

Люда Ястреб (1945-1980) — українська художниця, виразна представниця одеського модернізму другої половини ХХ століття. Народилася в селі Квасниківці Саратовської області. Її батько Лука Павлович походив з Херсонщини, зі старого козацького роду Яструбів, дівоче прізвище матері Анни Олександрівни — Харківська. В дитинстві Люда з батьками переїздить до Одеси.

Художню освіту Ястреб отримала в Одеському художньому училищі, де займалася в майстерні Діни Фруміної (1914-2005). Отримавши академічну базу й успішно завершивши навчання у 1964 році, Люда Ястреб працює над формуванням власної художньої мови, поступово звільняючись від тиску стереотипів та упереджень, яких не була позбавлена будь-яка радянська офіційна освіта.

На початку 60-х років молоді художники-однодумці, що познайомилися в училищі, об’єдналися у незалежну андеграундну мистецьку групу. Це були Олександр Ануфрієв, Володимир Стрельніков, Валерій Басанець, Віктор Маринюк, Люда Ястреб, Валентин Хрущ, Станіслав Сичов, згодом до кола приєднувалися й інші художники. Їх об’єднувало бажання вільного мистецького самовиявлення всупереч нав’язуваній соціалістичній догмі, і в пошуках власної художньої мови вони зверталися до тих джерел, які вдавалося знаходити — старі журнали та книжки, закордонні видання, які потрапляли до Одеси з моряками, самвидави. Надихалися європейським класичним живописом і різними течіями модернізму, авангардом початку сторіччя, народним мистецтвом. Все це йшло в розріз з офіційною лінією в мистецтві і тими задачами, що ставила перед художником партія, тому в офіційних виставках їхня участь була обмежена. Відтак, художники цього кола стали організовувати виставки своїх робіт самостійно в себе вдома або в квартирах друзів (так звані «квартирні виставки»). Так, у 1976 році у квартирі Маринюків відбулася персональна виставка художниці «100 робіт Люди Ястреб». 

Попри атмосферу відлиги 1960-х років, в Радянському союзі зробити вибір на користь індивідуальності в творчості означало приректи себе на цілий ряд труднощів та позбавлень. За невеликом винятком, це означало неможливість бути вбудованим у 

систему державних замовлень й отримувати стабільний заробіток, брати участь у виставках, але також перебувати під пильною увагою КДБ. Ястреб приймає ці виклики з гідністю. Цій темі вона зокрема присвячує свій есей «Духовний стоїцизм художника в радянському суспільстві» (1979).

Не всі митці були готові жити і працювати в умовах тиску. У 1978 році Володимир Стрельніков виїжджає до Німеччини, кількома роками пізніше, у 1980-му — Олександр Ануфрієв до США. Втрата друзів через вимушену еміграцію була болісною для Ястреб, як і для інших художників з кола.

Втім, одеські модерністи, серед яких і Ястреб, яскраво проявилися у створенні монументально-декоративних робіт, де межі дозволеного були ширші, ніж у станковому мистецтві. Вони виконували замовлення з оформлення розписами, вітражами, мозаїками об’єктів громадського призначення — шкіл, готелів, магазинів, автобусних зупинок, тощо. В цих роботах вони отримали змогу вдосконалити та реалізувати експериментальні ідеї, розроблені раніше в живописі, й отримувати за це офіційний заробіток. Деякі з цих робіт досі можна зустріти в міському просторі: мозаїка Віктора Маринюка на фасаді будівлі спортзалу в Фонтанці, мозаїка Володимира Цюпка на фасаді школи №14, а мозаїка Люди Ястреб зберіглася на фасаді готелю «Русь» у Білгороді-Дністровському. Розписи модерністів також прикрашають інтер’єри залів Одеського літературного музею (Сергій Савченко, Володимир Цюпко, Олександр Стовбур та інші) та Одеського археологічного музею (Світлана Юсім).

Люда Ястреб пішла з життя у віці 35 років. З того часу її спадщиною опікується чоловік, художник Віктор Маринюк, і теперішня виставка в Одеському національному художньому музеї є дев’ятою, яку він організує, і приурочена до виходу видання «Ястреб. Живопис і графіка», робота над яким тривала багато років. В афіші використано елемент роботи Ястреб «Рожева крива», що є частиною колекції нашого музею і нині перебуває в евакуації. Вона була відтворена Віктором Маринюком для афіші першої посмертної виставки Ястреб у 1982 році.

У своїй статті «Відповідальність за час», присвяченій Ястреб, мистецтвознавиця Тетяна Басанець пише:

«Завдяки Люді в Одесі відбулося те, що подекуди трапляється в мистецтві, коли в пошуках нового художники звертаються до традицій старого, шукають там втрачене, випадково непомічене, а часто — і те, і інше, наповнюючись іншим змістом і абсолютно новою інтерпретацією […] Люда Ястреб обернулася не лише до епохи Малевича, але й до таїнства народного мистецтва, національного середньовіччя, до давньоруської ікони, українського бароко, а європейська класика від ренесансу до ХVIII століття стала її ідеалом».

Війна, що триває, унеможливила підготовку повноцінної ретроспективи — багато першорядних робіт з колекції Одеського національного художнього музею, а також інших державних та приватних колекцій зараз недоступні. Втім, наявні на виставці роботи з колекції Віктора Маринюка дозволять сформувати уявлення про творчість важливої одеської художниці для подальшого самостійного вивчення.

 

Проєкт Віктора Маринюка

Виставковий менеджмент — Валерія Наседкіна, Володимир Чигринець, Тетяна Токарчук

Дизайн — Аліна Одинець

Зовнішня комунікація — Валерія Шевченко, Катерина Харченко

Оформлення робіт — Лілія Панічерська

Переклад — Олексій Воронко

Дякуємо за співпрацю Музею сучасного мистецтва Одеси

Liuda Yastreb. Paintings and Graphics

Liuda Yastreb (1945-1980) was a Ukrainian artist, a prominent representative of Odesa modernism of the second half of the XXth century. She was born in the Kvasnykivtsi village, Saratov region. Her father, Luka Pavlovych, descendant from the old Cossack family of Yastrub, came from the Kherson region; her mother’s, Anna Oleksandrivna, maiden name was Kharkivska. In her early childhood, Liuda moved to Odesa with her parents.

Yastreb received her artistic education at the Odesa Art School, where she studied in the studio of Dina Frumina (1914-2005), who influenced many important figures in the history of Odesa art (Lev Mezhberg, Oleksandr Freidin, Viktor Maryniuk and others). After obtaining the academic base and successfully graduating in 1964, the young Liuda Yastreb worked on forming her own artistic language, gradually freeing herself from the pressure of stereotypes and prejudices that were part of any Soviet official education.

In the 1960s, young like-minded artists who chose to “go against the stream” united in an independent underground art group. Among them were Oleksandr Anufriiev, Volodymyr Strelnikov, Valerii Basanets, Viktor Maryniuk, Liuda Yastreb, Valentyn Khrushch, Stanislav Sychov, and later other artists joined them. They were united by a desire for free artistic expression despite the imposed socialist dogma, and in search of their own artistic language, they turned to the few sources they could find – old books and magazines, foreign publications, that got to Odesa with sailors, samizdat, conversations. They were inspired by European classical painting and various movements of modernism, the avant-garde of the early part of the century, and folk art. All of this was contrary to the official line in art and the tasks set by the party for artists, so their participation in official exhibitions was limited. Consequently, artists of this circle began to organise exhibitions of their works independently in their homes or in the apartments of friends (the so-called “apartment exhibitions” or “unofficial exhibitions” – “unofficial art”). Thus, in 1976, the Mariniuks’ apartment hosted a solo exhibition of the artist’s “100 Works by Liuda Yastreb”.

Despite the temporary atmosphere of the thaw in the 1960s, in the Soviet Union, choosing to be an individual in your work, ignoring the formal requirements of socialist realism and the tasks set by the party for the artist, meant dooming yourself to a number of difficulties and deprivations. With few exceptions, this meant the impossibility to be integrated into the 

the official system of state orders and receive a steady income, participate in exhibitions, but also be under the scrutiny of the KGB. Yastreb accepts these challenges with dignity. In particular, she devotes to this topic her essay ‘The Spiritual Stoicism of the Artist in Soviet Society’ (1979).

Not all artists were ready to live and work under pressure. In 1978, Volodymyr Strelnikov left for Germany, and a few years later, Oleksandr Anufriiev left for the USA. The loss of friends due to forced emigration was painful for Yastreb, as well as for other artists from their circle.

Nevertheless, the Odesa modernists, in particular Yastreb, expressed themselves in the creation of monumental and decorative works, where the boundaries of what was permitted were wider than in easel art. They were commissioned to decorate public facilities such as schools, hotels, shops, bus stops, etc. with paintings, stained glass, and mosaics. In these works, they were able to improve and implement the experimental ideas they had developed earlier in painting and receive official income for it. Some of these works can still be found in the urban space: Viktor Maryniuk’s mosaic on the facade of the gym in Fontanka, Ivan Tsiupko’s mosaic on the facade of school No. 14, and Liuda Yastreb’s mosaic on the facade of the Rus Hotel in Bilhorod-Dnistrovskyi. Modernist paintings also decorate the interiors of the halls of the Odesa Literary Museum (S. Savchenko, V. Maryniuk, V. Tsiupko, O. Stovbur, and others) and the Odesa Archaeological Museum (Svitlana Yusim).

Liuda Yastreb passed away at the age of 35. Since then, her husband, the artist Viktor Maryniuk, has been taking care of her legacy, and the current exhibition at the Odesa National Fine Arts Museum is the ninth one he has organised, timed to coincide with the publication of the book “Yastreb. Paintings and Graphics”, which he has been working on for many years. The poster includes an element of Yastreb’s work “Pink Curve”, which is part of the ONFAM collection and is currently in evacuation. It was this work that Viktor Maryniuk reproduced for the poster of Yastreb’s first posthumous exhibition in 1982.

In her article “Responsibility for Time” dedicated to Yastreb, art historian Tetiana Basanets says: “Thanks to Liuda, something happened in art in Odesa that sometimes happens, when artists, in search of the new, turn to the traditions of the old, looking for the lost, accidentally unnoticed, and often both, filling it with a different meaning and a completely new interpretation [. …] Liuda Yastreb turned not only to the era of Malevych, but also to the mystery of folk art, the national Middle Ages, to the ancient Russian icon, the Ukrainian Baroque, and the European classics from the Renaissance to the XVIIIth century became her ideal.”

The ongoing war has made it impossible to prepare a full-fledged retrospective – many of the prominent works from the collection of the Odesa National Fine Arts Museum, as well as from other public and private collections, are currently unavailable. Nevertheless, the works from Viktor Maryniuk`s collection available in Odesa will allow us to shape an idea of the work of the important Odesa artist for further independent research.

 

Project by Viktor Maryniuk

Exhibition management – Valeriia Nasedkina, Volodymyr Chyhrynets, Tetiana Tokarchuk

Design – Alina Odynets

External communication – Valeriia Shevchenko, Kateryna Kharchenko

Artwork design – Liliya Panicherska

Translation – Oleksii Voronko

 

Thanks to the Museum of Odesa Modern Art