EN RU

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

Герої проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір». Юлія Майборода про патріотизм, пісню та біль.

Як почуваєте себе у процесі проєкту?

Я вдячна ситуації за те, що змогла взяти участь у цьому проєкті. На майстер-класі з фотографії, я зрозуміла, що до кожної фотографії у мене є пісня, і, мабуть, не одна. Запит професійного фотографа Валерія Милосердова зробити історію зі своїх фото для мене був дуже неочікуваним. Довелось підбирати фото до слів пісні або навпаки. Занурення у свої пісні через фотографії виявилося цікавим процесом. Вийшла моя історія війни у фотографіях. Це був виклик, інше бачення. Другим викликом було те, що я навчилася робити презентацію,.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Чи були у вас очікування щодо проєкту?

Відверто кажучи, я навіть не уявляла, що це буде. Як дитина відкриває коробку і не знає, що всередині. Завдання мене надихнули на творчість. Я доторкнулася до джерела альтернативних знань, що лягли не врозріз контексту війни, а висвітлили ще одну її грань. Думаю, якщо надалі будуть давати такі задання, то вони будуть впливати на людей, розширювати їхнє бачення, змусять занурювати у щось більше, а не тільки у війну. Бачу, як проявляються люди у цьому експерименті. На жаль, бачу й те, які ми ранені, наскільки боляче сприймаємо болі інших.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Перетворити біль у витвір мистецтва — важливий крок. У мене — це пісні, у Тамари — ікони, у когось — фотографії, вишивка, скульптура, живопис. Задача цього проєкту — виплеснути те, що всередині через форми мистецтва.

Розкажіть про вашу творчість, з чого все почалося?

Коли весною 2015-го я потрапила на фронт, думала, що там будуть україномовні патріоти, які співають бандерівські пісні. Але побачила, що там 80 відсотків російськомовних людей, які взагалі не знають повстанських пісень. Максимум, що я почула з пісень, що піднімають бойовий дух — це було «Воины света». І тоді подумала, що коли закінчиться війна, то не залишиться взагалі пісень про нашу війну з московитами.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Раніше я взагалі вважала, що усі пісні вже написані, усе сказано, бо знала багато бардівських, українських народних і авторських. Але виявилося, що це не так, пісень для підняття бойового духу не було, і тоді я почала їх писати. У нас вічно «мати посивіла, калина похилилася, дівчина плаче, а козак вбитий». Ми в народних піснях зазвичай дуже гарно плачемо і дуже гарно хоронимо, але такі пісні я не співала на передовій. Я пишаюся тим, що зробила.

Вийти з війни значно тяжче. Там є явний виклик, де ти точно знаєш, хто — ворог. Ті волонтери, які з самого початку бойових дій поїхали на фронт, не вилазили звідти, готові були жертвувати собою, аби тільки встояла перша лінія оборони. Це підйом духу українського народу. Моя група «Вежа над Дніпром» з липня 14-го року робить маскувальні сітки для техніки, танків і машин, які досі потрібні на фронті.

Наша група «Вежа над Дніпром» з липня 14-го року робить маскувальні сітки для техніки, танків і машин, які досі потрібні на фронті. Таких груп у Києві були десятки, а зараз як мінімум три.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

На фронті я опинилася весною 2015-го року як волонтер і співала там пісні на різних позиціях. І навіть не думала, що це стане моїм основним заняттям на війні ↔ давати концерти. Тобто, ми — волонтери, привозили щось не тільки для шлунку, але й для душі.

Які були відгуки військових?

Можу сказати, що не кинула співати пісні тільки тому, що був такий випадок, коли хлопець слухав мій концерт, плакав, сміявся, а потім підійшов і сказав: «Я от повернувся з відпустки і не знав що я тут роблю, а тепер, коли я послухав ваші пісні, я зрозумів, що я тут роблю і для чого».

Співала на ВОПах, їздила з різним екіпажем по різних частинах, але це не були сцени, це були реальні намети, бліндажі, хати. У мене був власний альтернативний двіж. Тоді писалось багато яскравих пісень для підняття духу, у яких присутня анти-російська пропаганда.

Було таке, що дзвонили командири і просили приїхати, заспівати та змотивувати хлопців підписати контракт. Я вважаю, що робила все, що могла і до сих пір війна продовжується і пишуться пісні…

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Чи траплялися негативно налаштовані слухачі?

Мої пісні настільки гострі, що там, де люди заточені на якусь середню «ватяну» позицію, могло статися якесь несприйняття. Був один раз такий конфлікт. Командир на передовій крив мене матом, типу «що ти знаєш про російську армію, через наші дурні накази командування загинуло більше моїх хлопців, ніж від рук росіян».

У мене гостро-соціальні пісні, справжні історії війни з сарказмом. Я намагалась писати весело, оптимістично про сумне.

Мені ось кажуть: «Я твою пісню послухав, наче вона і мінорна, але після неї хочеться встати і ковбасити ворогів». Це накидання сенсів піснями, усі ж пішли з різною мотивацією не тільки на Майдан, а й на війну. На початку війни серед бійців було багато романтиків, і половини з них вже з нами немає.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Вважаєте, що треба передавати воєнний досвід наступним поколінням?

Наші воїни — це приклад для наших дітей. Це не якісь міфологічні істоти, це ті побратими, яких я бачила і знаю.

Якщо в нас є ворог у вигляді російської імперії, ми повинні десятиліттями виховувати дітей, поки ми маємо такого монстра. Ми форпост перед Європою. Сильна Україна не треба ні Росії, ні Заходу, тому що вони боялися і бояться, що ми станемо занадто сильними.

Ми не отримаємо перемогу у цій війні, поки не буде політичної волі на вищому рівні. За 5 років ми достатньо не озброїлись. Раніше я думала, що якщо ми не будемо кидати все у цю війну, то ми не вистоїмо. У моїй пісні є рядки: «Чому не вижив він, а вижив я?», але якщо ми вже залишились, то для чогось. Може саме для того, щоб передати історію війни в піснях, я і залишилась на цій землі.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Сьогодні була неймовірна зустріч з хлопцем, який довго наздоганяв мене на ескалаторі, щоб я його впізнала. Він уже відслужив 5 років і 2 роки як повернувся. Шукав акорди моєї пісні, а у мене випадково був мій пісенник «Другий фронт», який і подарувала йому. Він попросив ще дописати сюди ж спогади про війну. Взагалі, я раніше писала і знищувала написане, бо це біль. А тепер виявилося, мій друг збирав усі ситуативні вірші і нариси – мої спогади і пісні, і видав зараз цю збірку.

Відбувалася героїзація наших бійців у піснях, але я писала і про найманців, яких знищували наші хлопці під ДАПом.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Як ви в цілому сприйняли цю війну?

В мене відбувалося бачення війни як театру військових дій. Бо до війни захоплювалась театрами «Дах», «Міст», брала участь у перформансах, усіляких театральних тусовках. Великою когортою друзів ми робили домашні спектаклі, перероблювали казки з дітьми і дорослими. Це захоплення театром відобразилося і у волонтерстві. Ми возили костюми на фронт, самі переодягалися і перевдягали хлопців. Намагалися привнести часточку мирного життя для них.

На сьогодні написано більше шістдесяти пісень про різні види військ, про різні позиції, присвяти воїнам і бригадам. І я могла б дві години тримати зал, бо пісень багато, як і історій до них.

 

З БОЛЕМ, КРОВ‘Ю НАРОДЖУЄТЬСЯ НАЦІЯ

 

Хочу записуватись у студії, щоб була якісна музика до пісень. Мені мало чисто бардівського звучання на рівні «поговоримо про це», щоб не тільки одні сенси, а ще й якісно донести великою кількістю інструментів, не тільки гітарою.

Чула і таке, що фронт — це пологовий будинок, де з болем, кров‘ю народжується Нація. Поки не знаю, яким буде це дитя, тому що є великі розчарування, великі болі біля мене. Але історію пишуть переможці, а не переможені, тому ми й досі боремося.

Журналістська група: Даша Колесник, Шевчук Аліна.

Опис проєкту: 

АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»

«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».

Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Олена Придувалова, Валерій Милосердов, Сергій Якунін, Олександр Миловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз та ін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.

Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО). Ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес..

 

КУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВАКУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВАКУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВА

 

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.