Олег Дімов (Одеса) про серію світлин 2024 року.

“Як ти дійшов до того, що пишеш по фотографії?” – спитали мене. Наприклад, Ед Рушей писав на роботах. Його мистецтво мені подобається.

 

 

Однією з рис художника обов’язково має бути сміливість. Це я зрозумів, коли закінчив досить консервативне навчання.

 

 

Я не вважаю, що фотографія має бути недоторканною. Вона для мене є інструментом та мовою, які повинні бути пластичними. Мене цікавить історія мистецтва та життя людей, які пов’язані з нею. Кожен з її представників, як правило, був вільним. Саме тому, я розпочав свою доволі маргінальну серію.

 

 

Про що мої тексти поверх нових фотографій? Спочатку я розформовував свої колишні вірші на окремі фрази чи слова. Іноді дозволяв собі не шукати в них певного змістовного навантаження, таким чином даючи поле для вільного чи підсвідомого сприйняття цих слів та такого ж поєднання їх із зображенням. Подібно до інтуїтивно народженного мистецтва слова на моїх фотографіях мають право на вільний розвиток. Але протягом роботи над циклом цих світлин розмір тексту та його змістовність стали ширшими. Подивлюся, що буде далі…

Олег Дімов