EN

ВОЛЬТ АГАПЄЄВ


Портрет художника. Виставку Deathtopia Вольта Агапєєва (Тернопіль-Київ) можна подивитися  в  Dymchuk Gallery (Київ) до 10 березня.

Текст організаторів:

Dymchuk Gallery представляє проект “Deathtopia” — виставку графічних робіт Віталія Агапєєва. Вже у самій назві відображений головний мотив дослідження художника: місце смерті в культурі та способи співіснування з цим моторошним, проте неминучим явищем. Чому нам так складно змиритися з невідворотністю нашого біологічного фіналу? Чи є уникнення теми смерті у повсякденному житті елементом наївного утопічного мислення? І якщо так, де шукати альтернативу цій колективній ілюзії?

«Смерть викликає заперечення, як і все невідоме. Складно зізнатись собі, що постійно ходиш по межі. Це притаманно як окремій людині, так і соціуму в цілому. Адже, незважаючи на технологічний прогрес людства, феномен смерті абсолютно недоступний аналізу.

Культура намагається максимально витіснити смерть із повсякденності шляхом карнавалізації та інтеграції у масову культуру. Одним з найпоширеніших символів у цьому контексті був і залишається людський череп. І справа не в його універсальності, а у тонкому зв’язку із культом жертви, що тягнеться сотні тисяч років. У зв’язку, який виник ще у первісні часи, як психологічна реакція на невідворотню смерть когось одного заради спасіння всієї групи. Цей алгоритм з легкістю трансформувався у сакральну необхідність на цивілізаційному старті та, безперечно, досягнув свого апогею у християнстві. Сьогодні ж аксесуари та прінти з черепом та іншими мортальними символами максимально толерантно і ніжно нас запевняють: «Сьогодні не твоя черга, все ок, розслабся, щастя завжди поруч». Однак жоден карнавалізований таким чи іншим способом образ смерті немає нічого спільного із реальним пластом (не)буття. Бо ніякий ілюзорний щит не може захистити від стріл вічності. Він лише породжує інфантильне суспільство, яке живиться міфом утопії. Ба більше, подібний ескапізм призводить до загострення ситуації.

Аби «зберегти обличчя» в умовах незворотнього, нам потрібно припинити наївне заперечення і з холодним спокоєм визнати неможливість утопії. Заради того, щоб відкинути романтизм дистопії і констатувати постійне перебування у «дезтопії».
Зрештою, там, де ми вбачаємо лише порожнечу, відчиняється ціла творча майстерня природи. Смерть безкорисно передає матеріал для роботи нелюдським агентам — бактеріям, температурі, вологості — і вони завжди безвідмовно виконують своє завдання. Безглуздо чіплятися за власний біологізм. Однак, ніхто не скасовує інших варіантів існування у часі і просторі. Лише новий тип людини, ноосферату, через раціональну взаємодію із ноосферою зможе постійно черпати із неї енергію та конвертувати її у безперервний творчий процес. І таким чином здобути вічне життя у власних творах посеред переможеної «дезтопії». І, зрештою, перетворити гнітюче memento mori із дамоклового меча на нагадування, що кожна секунда життя — це необхідний привід для щастя».

Dymchuk Gallery

Ярославська, 21

 

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.