Меню

Володимир Костирко в Арт-центрі Я Галерея

Поділитися сторінкою

9 жовтня

Текст організаторів:

Виставка Володимира Костирко «Руки і світ мистецтва».

Діалог Перфецького з Костирком з нагоди виставки.

Перфецький: Я бачу перед собою понад десять праць, яких об’єднує присутність слова “рука” в назві. Чи це є продовженням циклу “Рука майстра”?
Костирко: Так. Це продовження ілюстрування історій на тему морального релятивізму в так званому світі мистецтва… Створення атласу аномії. Або альбому девіацій, злочинів, самогубств серед гравців на полі мистецтва… Є класифікація суїцидів. Початковий задум був проілюструвати її прикладами самогубств митців…
Перфецький: Це не прочитується. Можливо тому що, як писав Бахтін, людина зникає з життя коли вона є в мистецтві…?
Костирко: Приблизно так… Плюс ще одна причина. Це ж має бути іконографічний матеріал, тобто треба було створити образи…

Мені запропонували написати текст до виставки Костирка, але я спромігся тільки на коментар.

Цей коментар базується на сприйнятті історії, як філософії, котра навчає за допомогою прикладів, приблизно так би то сформулював Bolinbroke. Мене заінспірувала робота під назвою: “Mathis Gothardt Nithardt. Ruky, tak zvanoho, Matthiasa Grunewalda.”

Малюнок Костирка присвячений художникові, праці якого підписані вигаданим іменем. Як сталося, що був забутий автор творів, сила і вираз яких перевищують опуси Дюрера? Причиною історичного непорозуміння стала хибна атрибуція робіт того ж невідомого художника німецьким теоретиком мистецтв Йоахимом фон Зандрартом. Він був першим, хто написав про творчість Маттіза Готгарта Нітгарта (Mathis Gothardt Nithardt) помилково приписавши йому ім’я митця, якого ніколи не було, тобто Маттіаса Грюневальда (Matthias Grunewald).

Як митець, Нітгарт-Грюневальд потрапив у забуття ще за життя. Він покинув мистецтво та княжу резиденцію, ставши миловаром і продавцем фарб. Спричинила це поразка найбільшого в історії Німеччини антифеодального повстання. На той час митець займав високу позицію при дворі однієї з найпотужніших осіб Європи – князя Альбрехта з Бранденбургії. Цей феодал був прогресивним олігархом, засновником університету в Франкфурті і прихильником таланту Дюрера. Після придушення повстання Нітгарт-Грюневальд бачив спалені села, вбивства і тортури. Знав, що проти повстанців – людей його класу – об’єднався католицький клер з реформаторським…

Нітгарт-Грюневальдт безкомпромісно визнав моральні якості понад кар’єру митця і зреформував самого себе. У той час як Дюрер продовжував займатися пошуком прихованих знаків краси і грати роль реформатора, очоливши ієрархію феодального світу мистецтва. Для Нітгарта-Грюневальда залежність від феодалів означала втрату свободи, — він не захотів залишатися їхньою власністю. Вибравши незалежність, Маттіз покинув світ мистецтва.

Дюрер і Нітгарт-Грюневальд померли того самого року…

Виставка проходитиме по 11 листопада.

Години роботи: 10:00 — 19:00

Вхід вільний.

Арт-центр Павла Гудімова Я Галерея
Хорива, 49Б

бачите помилку, пишіть сюди