Меню

Віктор Марущенко в The Naked Room

9 вересня об 11.00

Текст організаторів:

Віктор Марущенко
АРХІВ

Віктора Марущенко знають усі. Його школа фотографії стала стартовим майданчиком для декількох поколінь знакових нині молодих авторів та вивела на цілком інший рівень загальну фотографічну культуру в країні. Його стрічка на facebook є альманахом з гострими спостереженнями про мистецтво та реалії повсякдення. А особиста харизма та щедрість спілкування єднають різні спільноти. Фотографічна практика Віктора сьогодні асоціюється передусім з двома проєктами. “Чорнобиль” представлений на 49-й Венеційській бієнале в 2001 році, куди фотографа запросив легендарний куратор Харальд Зеєман. Друга, “Донбас—країна мрій”, отримала міжнародний розголос на бієнале в Сан-Паулу в 2004 році, на якому куратор Єжи Онуха блискучим у своїй дотепності експозиційним прийомом поєднав Вікторові портрети жінок-шахтарок із кітчевими шпалерами.

Ці дві серії стали знаковими. Але насправді вони є лише малою частину об’ємного та вражаюче різноманітного архіву Марущенка, акумульованого протягом більш ніж 40-річної інтенсивної роботи в якості документального фотографа та штатного кореспондента декількох радянських, а згодом українських видань. У 1970-90-х рр. Марущенко побував у найрізноманітніших куточках країни та засвідчив у фотографіях ситуації, які відкриваються не просто уважному професіоналу з камерою, але людині, здатній уловити силу моменту — ба більше, стати його частиною. Без цієї його дивовижної здатності бути присутнім у моментах, його фотографії не могли б бути такими чесними, а образи переконливими.

Виставка “Архів” відкриває фотографа Марущенка, якого ми майже не знаємо. А фотографії на виставці — Україну, яку ми фактично не пам’ятаємо. А почасти вже й не розуміємо. Втрата живого зв’язку з подіями та обставинами 30-літньої давнини суттєво, як виявляється, ускладнюють інтерпретацію образів, які постали на межі двох політичних епох. Жодну з них не назвеш прекрасною. Але для новітньої історії країни немає періоду більш значимого за ці роки соціального та політичного зламу.

На цих світлинах — герої Радянського Союзу з орденами на зношених піджаках та героїні повсякденному радянсько-українського життя зі знаряддями праці в голих руках. Міста і села, якими їх вже ніхто не побачить, але й тоді по суті не бачили, адже не всі вони потрапили на “передовиці” газет. Ось маленький Горбачов дивиться на країну, яка згасає. А ось — великі анонімні українці, які невдовзі творитимуть уже нову державу, сидячи на жовтневому граніті в центрі Києва.

У форматі галерейної експозиції ці кадри набувають цілком іншого рівня видимості. Усі фотографії надруковані з оригінальних негативів методом прямого ручного друку. Матеріальність цих друкованих відбитків оприявнює усі формальні принади аналогової зйомки. Ця краса живого відбитку та часова дистанція у сприйнятті зображеного вивільнює серію Марущенка зі сфери документалістики та переводить у належний їм статус художніх об’єктів.

“Архів” просто і переконливо демонструє унікальність методу Марущенка: настільки він добре розумів, де, що і в який час знімає. Його практика дозволяє нам дуже чесно подивитися на те, що сталося не так давно, але вже встигло спотворитися в колективній пам’яті. Його карколомний архів —енциклопедія візуальних образів, який досі потребує глибокого й ретельного дослідження. Представлене на виставці — лише дещиця матеріалів. Превью, пролог, переднє слово до, сподіваємося, великої ретроспективи, яка збереже для нас власну історію у візуальних образах. А для історії — ключову постать української сучасної фотографії.

Вхід вільний.
До одночасного перебування в просторі галереї запрошуються не більше 10 гостей у захисних масках.
Можливий також персональний перегляд за попередньою домовленістю.

Постер на основі фотографії Віктора Марущенка — 3z Studio.

Виставка триватиме до 23 вересня
щоденно з 11:00 до 20:00

The Naked Room
Рейтарська, 21

бачите помилку, пишіть сюди