EN

ВЕЛИКІ СПОДІВАННЯ

Виставка, присвячена мистецву 1960-х років, яку було відкрито у грудні 2015 року в галереї “Хлібня” (Київ).

МіТЄЦ продовжує публікацію важливих для вітчизняного арт-простору матеріалів, відзнятих за час вимушеної паузи в роботі.

Кураторський текст проекту:

“Виставка «Великі сподівання. Мистецтво України кінця 1950-х – 1960-х років» присвячена знаковому для нашого суспільства періоду. Адже з настанням «хрущовської відлиги» майже всі відчули легкий подих свободи і почали сподіватися на краще майбутнє. В масштабах країни розгорнулося масове будівництво нових житлових мікрорайонів, і багато сімей жили в очікуванні вирішення житлових умов. В Києві, територія якого значно розширилася в післявоєнні роки, реалізували проект загальноміського значення – було відкрито першу лінію метрополітену, що покращило сполучення між районами. Цей аспект життя проілюстрований графічними проектами станцій Метрополітену та експериментального житлового масиву Дарниця (фонди Національного заповідника «Софія Київська»).Тема великого будівництва знайшла відображення в живописі, зокрема у таких майстрів як В. Беляк, В. Гайдук, Г. Сокиринський. Образотворче мистецтво на деякий час набуло рис відкритості, в ньому запанувала вивільнена індивідуальна творча думка, поглибилися контакти зі світовою та забороненою раніше власною спадщиною. Яскравим підтвердженням повернення до традицій національного модернізму є станкова кераміка «софійської гончарні» Н. Федорової (Г. Севрук, О.Шарай, О. Железняк). Дихання «свободи» позначилося на творах художників-представників офіційного мистецтва, стилістика яких значно зміниласяпідвпливомвіяньчасу(С.Григор’єв, Т.Яблонська).Метод соцреалізму у творчості багатьох митців мов би відійшов на другий план, поступаючись пошукам нових лаконічних форм, застосовуванню нової художньої мови широких площин яскравого локального кольору, сміливих композиційних рішень. Замість пафосних жанрових тематичних картин художники почали створювати більш камерні речі про реальне життя (Г.Григор’єва, Є. Волобуєв, О. Захарчук, Ю. Хіміч), писати без прикрас і парадності портрети не ідеологічно міфологізованих героїв, а людей свого кола – друзів-художників, артистів цирку, мистецтвознавців (А. Файнерман – портрети Л. Івківської, Л. Енгібарова, Г. Коваленко та М. Каменського; М.Вайнштейн – портрет О. Агамян). Особливо швидко та яскраво на стилістичні зміни реагували найбільш мобільні різновиди мистецтва – плакат та естамп (О. Губарєв, К. Кудряшова) і пластика малих форм (В.Щербина, О. Рапай, О. Жникруп)”.

Куратори виставки – Тетяна Калита, Олена Корусь, Святослав Яринич.

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.