Меню

В СТУДІЇ ОЛЕНИ ОДАРИЧ


Олена Одарич (Полтава) про графіку, Полтаву та роботу художника. Сюжет створено за підтримки  «Українського культурного фонду» 2020 рік.

Олена Одарич у сюжеті про:

00.00-00.10

Графіка — це моя любов. Я думаю графічно, лінійно.

00.33-00.57

Я була одиначкою. Я була самотня в своїй пристрасті. Всі, звичайно, малюють графіку, але передати емоцію, коли на аркуш паперу падає крапля туші… Для мене це дуже зрозумілим здається.

01.16-01.53

У 90-х роках був тут в Полтаві один англієць, прийшов на виставку і купив пів виставки. Я була в шоці! Він прийшов і каже: «Цю беру, цю беру, як тебе звати?» Я представилася. Виявилося, що у нього в Англії є дружина, яка дуже любить графіку. Це був 95-й або 96-й рік. Я думаю: нічого собі! У нас тут такого немає, а там — так, є…

02.20-02.46

Полтава, андеграунд — дуже круті художники! Вони так глибоко всі зариті в майстернях — і гірші, і кращі. У Полтаві треба поритися.

03.12-03.46

Ось я нещодавно малювала мотузку, тупо сиділа і малювала різні мотузки, скручувала тінь. Квіточки ось почала малювати, хоча думала, що ніколи не буду квіточки малювати, бо це так вульгарно… Намалювала квіточки — і нічого, так прямо це накрило мене, і добре…

03.56-04.18

Я не знаю, що таке українська художниця. Як казала моя бабуся, те, що в серці йокає, те й малюєш. Я по-розумному, з пафосом не вмію сказати.

04.38-04.45

Цвяшки зараз, до речі, малюю іржаві —  на склі.

05.09-05.39

Типу, дайте мені спокій. У Спілку коли вступала — це через вигоду, тому що в Спілці давали майстерні, і мені — адже я з багатодітної сім’ї — мені постійно вдома всі заважали. Мені хотілося якусь комірчину, і просто сидіти, щоб мені ніхто не заважав.

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для свободного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди