Віктор Павлов (Одеса) про себе, любов до людства та живопис. Сюжет створено за підтримки «Українського культурного фонду».

Віктор Павлов у сюжеті про:

 

00.25-00.51

Мене завжди мучило питання: я це чи не я? У мене багато рукописів, я вже в них розібратися не можу. Картини годують, література — ні.

 

01.21-01.51

Загалом, у мене домінує метод шукання оптимальної точки. Це вкладається в мазок, але це — не пуантилізм. Кожен мазок повинен мати своє місце, кожна лінія — свою форму, і все разом має представляти ідейну гармонію.

 

02.48-03.14

Людей любити — значить любити все людство, а цієї якості у мене немає. Я чітко поділяю всіх на класи, звання, культурний рівень…

 

03.45-04.03

Є ідея — є твір. Як тільки у мене виникає ідея, вмить берусь за пензель, олівець, і починаю її реалізовувати. Ідея зникає — починаються муки.

 

04.29-04.37

Я зараз сховався від усіх, я — один, я можу собі дозволити все в межах чотирьох стін.

Віктор Павлов

МІТЄЦ дякує Максиму Ковальчуку (Одеса-Київ) за сприяння в організації зустрічі.