Ольга Сагайдак (Київ) про новий проект Аукціонного дому “Корненс” та фонду Dofa fund “Her (еx)position/ її (екс)позиція”.

Текст про першу виставку проекту:

Простір для сенсу/Space for Sence виставка Наташи Стешенко.

Останнім часом я починаю помічати все більше краси і колориту у ритмі буденності. Все це поєднується у дещо химерний ансамбль, проте він – неповторний та автентичний. Вирізнивши якусь окрему деталь, починаєш помічати її плюси та нові грані. Це – краса на межі, її не так легко побачити й вирізнити, проте, якщо ти зробив це раз – ти в полоні. Вона не дасть тобі спокою, не полишить тебе, бо вона жива, пульсує, дихає, будучи частинкою нас самих.
Ця краса надихнула мене на створення такої серії. Попередня назва серії “Локації без перспективи”, проте “без перспективи” тому, що всі об’єкти на зображенні побудовані без тієї самої перспективи. Перспектива в такої краси одна – бути самотньою та непомітною людському оку, вже звиклому до неї, як до своєї руки або ноги. Це сумно і моторошно, тому що людина, намагаючись встигнути та втиснути все в найкоротший проміжок часу, іноді й не помічає того, що діється чи змінюється навкруги. Що вже й казати про людську душу?
…Біжучи до роботи, вже й майже не підіймаєш очей – все звичне та буденне, ти бачиш це все двічі в день. Старі обдерті стіни під’їзду, потріскані кахлі на підлозі, самотня лавка під вікнами будинку… Що ближче до центру, тим більше має на що відволіктись око – вивіски усіх кольорів та форм, яскраві вітрини магазинів, непримітні кав’ярні й помпезні пекарні, підпільні й не дуже лотереї, фаст-фуд на кожен гаманець та смак… Всього й не злічиш, а й навіщо? Все одно все зміниться тут як не за місяць, то за рік або два – все тече, все біжить, і ти біжиш…
Хоча стоп! Чому ж не розгледітись довкола? Багато людей вважають ці місця безперспективними, але це не зовсім так. Останнім часом я починаю помічати все більше краси і колориту у ритмі буденності. Все це поєднується у дещо химерний ансамбль, проте він – неповторний та автентичний. Вирізнивши якусь окрему деталь, починаєш помічати її плюси та нові грані. Це – краса на межі, її не так легко побачити й вирізнити, проте якщо ти зробив це раз – ти в полоні. Вона не дасть тобі спокою, не полишить тебе, бо вона жива, пульсує, дихає, будучи частинкою нас самих.

Наталя Стешенко Natasha Steshenko, виставка якої #SpaceForSence/ “Простір для сенсу” відбувається в галереї Аукціонний дім «Корнерс»/ Auction house «Korners», з великої ніжністю ставиться до дитячих майданчиків.

З каталогу: «Виглядаєш за вікно, щоб побачити, що там з погодою, ненароком зачіпляючи оком стовпчик термометра. Ага, ясно! Одразу ж прикидаєш, у що одягнешся. І тут мимоволі зиркаєш на дитячий майданчик – матінко, який він вже старий та облуплений, забутий Богом і дітьми, а ти того ніколи й не помічав! Отак біг собі з дня в день, плануючи щось, мріючи, уявляючи, нотуючи в уявний записник – а він узяв і постарів! Отакої! Ну нехай, подумаєш про те згодом».

Сторінка проекту на Facebook