EN RU

УМОВИ СЕРЕДОВИЩА


Відкриття виставки Євгена Петрова (Одеса). Експозицію можна подивитися в галереї «ЦЕХ» (Київ) до 19 вересня 2020 року.

Євген Петров в сюжеті про:

00.18—03.29

Цей проєкт створювався від початку і до кінця одразу. Тут немає нічого з минулого. До цього був проєкт соціальний… до нього ще один соціальний… Мені потрібен був час щоб відпочити, бо я переважно малюю те, що мені не подобається, те що мене дратує… Потрібен був рік хоча б, щоб набратися сили, переосмислити що далі робити. Під час відпочинку я от малюю те, що мене оточує. Це як документальний фільм. Якщо б довелося знімати фільм про художника, я б хотів, щоб мене не знімали, а на кадрах були б уривки з мого оточення. 

Мені здається, якщо знімати фільм про художника, то цікаво не про нього як особистість, а про те, що його оточує… 

З чого, власне, я черпаю сили? Ходжу на море, дивлюсь на каміння, розмірковую. 

Важливі для мене і люди, які навколо мене живуть. Дивна історія з цією роботою — це мій сусід на балконі. 

Часто бувають дивні збіги. Через два місяці після того, як я намалював, балкон впав. Був шторм в Одесі, пішов сильний дощ, і от бетонна плита обвалилася вниз і, власне, балкону вже немає. 

На іншій роботі — на великому камені маленькі паразити присмокталися. Усе наче медузо подібне, схоже на якесь чудовисько. 

На іншій роботі мій улюблений песик. Для мене собака все ж є важливішою ніж людина.  Відпочиваючи я б скоріш за все обрав малювати собак аніж людей. 

З сусідами теж… Дивна робота. Зранку я прокинувся, виглянув у вікно, а там дядько ремонтував паркан,  а дівчинка лежала на стільці з незрозумілим з молотком…

Хлопчики мене завжди надихають, коли стрибають з пірса. Юні, засмаглі — динаміка руху є дуже важливою. Важливо, щоб в роботах було присутнє життя, неживе я викидаю одразу. І звісно ж —  сонячне проміння… Це все як вправи для мене, тобто виставка як вправи. Соціальне в цей момент я не можу  малювати тому, що воно  перевершує всі мої очікування… 

Одеса… Я створив серію про архітектуру,  і цих будинків вже немає… Після цього я боюсь малювати і намагаюсь архітектуру не зображати. А з приводу колориту і всього іншого, монохром в роботах більш виразний ніж ця яскравість і радість буття…

 

Текст галереї «Цех»:

«УМОВИ СЕРЕДОВИЩА»

Lebenswelt очима Петрова

«Lebenswelt  ― оточуючий світ, в якому ми живемо, ґрунт та горизонт теоретичної, і позатеоретичної практики».
Останнього разу, коли можна було побачити півтораметрові роботи Євгенія Петрова, була виставка «Там де нас немає», що проходила в 2017 році у вільнюському філіалі галереї «Цех». І ось, через три роки, в проекті «Умови середовища», що складається з десяти робіт, намальованих сухою та мокрою техніками, він повертається до формату великої акварелі.
Якщо уважно подивитися на попередні виставки художника, ми помітимо як він реагує на світ: гостро, критично, іронічно. В «Умовах середовища» Петров, навпаки, сконцентрований на документальному описі Lebenswelt. Медіатором взаємодії художника зі світом є його сусіди, у широкому сенсі цього слова, — люди, яких він бачить з свого балкону, викинуті з моря на одеські пляжі медузи і різноманітні метаморфози навколишнього середовища. Не дивлячись на те, що основний акцент був зроблений, в першу чергу, на технічну сторону, справжні прихильники відразу помітять, що практично всі роботи мають концептуальні прив’язки з попередніми проектами. Монохромна акварель «Проти сонця» повертає нас до гостросоціальної виставки «Де нас нема», прекрасно деталізовані роботи «Камінь з паразитами» та «Медуза» до проекту «Пірс», де легко прослідковується аналогія каменю з пірсом, а паразитів, які обліпили його  зі всіх боків, з людьми, ніжні «Перехожий» і «Да відвали!» — до абсолютно безумно-саркастичного проекту «Пляж». Ну і звісно ж, Петров просто не міг забути про свій головний концептуальний персонаж – собаку. Спокійна «Туман» і «Злива» відсилають нас до, в деякому сенсі, тривожним «Собакам Петрова» та жорстоким «Боям без правил».
Сам художник акцентує увагу на тому, що особисто для нього цей проект є споглядальним і зосередитися він хотів на тонких технічних моментах. Але саме це і дає нам, як глядачам, зрозуміти, яким він бачить оточуючий світ, з якими феноменами працює, тому виставка «Умови середовища» безпосередньо пов’язана з іншими проектами, де Петров вже замість спостереження збоку розміщує оточуючих його áкторівтеатру буденності у своє концептуальне поле.
Саша Геллер
ЦЕХ
Київ, вул. Кирилівська, 69
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.