Тамара Турлюн в галереї “The Naked Room”

Тамара Турлюн в галереї "The Naked Room"

До 6 березня

Текст організаторів:

Тамара Турлюн
ВЕЛИЧЕЗНИЙ, ТЕПЛИЙ ТА СМЕРДЮЧИЙ
На перший погляд, у роботах Тамари Турлюн все зрозуміло. Художниця використовує досить обмежений, скупий інструментар. Червона фарба, близька до червоної вохри, одного з базових піґментів з прадавніх часів виникнення живопису. Білясте й шорстке біле тло — як простокувата вапняна штукатурка. Плавні узагальнені обриси, крупні мазки. Відсутня перспектива і строга композиція. Персонажі та деталі розташовані вільно, якщо не сказати – хаотично. Але, водночас, їм трохи затісно: грубі тіла ледь утиснуті у поверхню склеєних між собою аркушів грубого паперу. Око невимушено домальовує намічене художницею дійство за межі паперу, на стіни. Власне, твори Турлюн ближчі до муралів, ніж до станкових картин. Папір як основа видається тимчасовим технічним рішенням. Серія відсилає і до традиції монументального мистецтва ХХ сторіччя з його тяжінням до масивних, умовно стилізованих форм. Але також до давньоіндійських храмових фресок з їхньою орнаментальністю та еротизмом. Додамо сюди глузливі тексти, що пуповиною обвивають героїв та лише заплутують можливі тлумачення того, «що хотіла нам сказати» Турлюн цією виставкою.
В центрі більшості робіт – чоловік і жінка. Такі собі позачасові «адам і єва», базові персонажі світової культури усіх часів та народів гендерно-нормативної ери. Але стать у героїв Турлюн видається оманливою категорією. Попри ілюстративне, по-дитячому наочне зображення статевих органів, герої ніби зроблені з одного тіста. Ці майже ідентичні, мʼяко примітизовані тіла й обличчя — точно не про стереотипні фізіологічні ролі та сценарії. Зрештою, у світі Турлюн взагалі головна не людина. Вся показова еротичність зрештою постає фантасмагорією. Адже до умовного дуету «він та вона» приєднуються недоречні гості. Це Опилювач – всюдисуща летюча людинокомаха, що несе в собі загрозу й навязливу приязнь, але виглядає до жаху комічно. А ще аморфофалус, «справжній гігант рослинного світу», бридка й приваблива квітка, що розквітає раз на 10 років. Любов буває різною.
Зрештою, роботи Тамари просто дуже ефектні. Такі, що миттєво чіпляють увагу, захоплюють чудернацкістю. Збуджують та дратують своєю провокативністю, замаскованою під несерйозність. Не промовляють, але кричать – або ж сміються в голос. Масштаб та характер роботи з жирною лінією на грубій поверхні паперу в купі з текстами також нагадують саморобні транспаранти. А надто естетику та риторику так званих монстрацій – вуличних акцій, на яких замість «серйозних» політичних та громадських гасел активісти виносять на публічний огляд сатиричні, зумисно беззмістовні слова та символи на свої плакатах. І цим доводять право на будь-яке вільне висловлювання поза шаблонами ідеологій. Грайливі живописні «транспаранти» Турлюн переносять таку логіку в царину сучасного мистецтва. Адже художники не конче мають запаковувати власну практику в щільну обгортку «великих сенсів». У системі сучасного мистецтва з її заохоченням подекуди аж занадто гладко відполірованих концептів незаслужено знехтуваними опиняються категорії фантазійного та мрійливого. Будемо вважати, що в стінах The Naked Room нині триває одноосібний пікет-монстрація Тамари Турлюн за право бути беозглядно вільною, дотепною та дивакуватою у виборі теми свого мистецтва. Ну от хоча б теплого та смердючого аморфофалуса. Долучайтеся!
Виставка триватиме до 6 березня.
Галерея відкрита щодня: 11—23:00
Вхід вільний.
Галерея “The Naked Room”
Рейтарська, 21
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.