Меню

«Суворі та стильні» в Одеському художньому музеї

13 березня о 15.00

Текст організаторів:

Відкриття головного виставкового проєкту музею 2020 «Суворі та стильні». Він є логічним продовженням виставки «Ексгумація» (2018-2019), яка познайомила глядача з мистецтвом соцреалізму із зібрання Одеського художнього.

«Ексгумація» завершувалася свого роду виходом із соцреалізму в «мистецтво відлиги», з його відмовою від ідеологічних та естетичних догм сталінської епохи. На зміну їм прийшло так зване «дрібнотем’я», реабілітація буденного та повсякденного, дегероїзація персонажу, що перестає бути носієм колективного героїзму і розкривається через приватні переживання. «Мистецтво відлиги» протиставляє образ «будівельника ідеального світу» праву людини на особисте щастя, яке в сталінську епоху вважалося «міщанством». Воно стало перехідним епізодом від сталінського соцреалізму до «суворого стилю» (термін Олександра Каменського), що став домінуючим трендом у радянському мистецтві 1960-х років.

Нове покоління художників-«суровостильців» намагалося по-новому усвідомити дійсність. Соцреалізм офіційно було оголошено «не стилем, проте методом», що відкривало простір для пошуків в галузі художньої навички та повернення до перерваних традицій модернізму та авангарду — як вітчизняного, так і зарубіжного. Художники надають перевагу лаконізму та концентрованості, значущості першопланових крупних форм, виразності графічного силуету та великих кольорових площин. Вони часто звертаються до ліпки об’єму за допомогою кольору, до щільної маси фарби, сезанистських традицій «Бубнового валета», прийомів монументального мистецтва.

Новий рух представлено на виставці пізніми роботами засновників «суворого стилю»: Віктора Іванова, Петра Осовського, Миколи Андронова і близькими до них, проте тими, хто рухався своїм шляхом, Андрія Мильникова, Дмитра Жилінського, Анатолія Нікіча.

Український «суворий стиль» на виставці представлено роботами Тетяни Яблонської з її фольклорними мотивами, у роботі Михайла Антончика «Мої вчителі Єлева та Петрицький», що декларує наступництво по відношенню до досвіду українського авангарду та бойчукізму.

Більш ніж половина представлених на виставці імен — це майстри одеського живопису. На відміну від більшої частини московських «суворостильців», про яких можна сказати «художники без Раю», одесити шукали і знаходили свій локальний Рай у враженнях дитинства та емоціях юних років, у мазку та кольорі, а головне — в осліплюючому виблискуючому морі. Вони зробили спробу нового прочитання колористичної та поетичної спадщини Південно-руської школи, а також досвіду одеських «Незалежних», про яких тоді знали дуже мало. Найяскравіше за всіх ці тенденції проявилися у творчості представлених на виставці Олександра Ацманчука, Юрія Єгорова, В’ячеслава Токарєва, Володимира Власова, Олексія Попова, Михайла Тодорова, а також їхніх безпосередніх наслідувачів — Святослава Божія, Ореста Слешинського, Адольфа Лози та інших. Саме для одеських художників 60-х ми пропонуємо нове визначення — «суворі та стильні», підкреслюючи їх спільність і різність із мейнстримом того часу.

Виставка простежує розвиток «суворого стилю» — від 1956 року, моменту розвінчання культу особистості Сталіна, до середини 70-х, застійного брежнєвського часу. У 70-х роках вже немає спільного радянського українського мистецтва — існує багато його окремих випадків. І нонконформізм, що виник у ці роки, — це або вихід із «суворого стилю», або його наслідок.

Художні пошуки одеських «суворих та стильних» стали відправною точкою і дали поштовх художникам наступного покоління, у тому числі майбутнім нонконформістам. Тому на цій виставці ми вирішили також показати ранні роботи Людмили Ястреб, Віктора Маринюка, Валерія Басанца, Володимира Стрельникова, Валентина Хруща, Мойсея Черешні, Люсьєна Дульфана, Юрія Коваленка.

Ці художники згодом відкрили нову сторінку одеського мистецтва. Ось чому перш ніж говорити про сучасність, ми маємо показати, що буквально стояло перед цією сучасністю.

На виставці експонуються роботи із зібрання Одеського художнього музею, коллекцій Музею сучасного мистецтва Одеси та Одеського художнього коледжа ім. М.Б. Грекова, а також з колекцій родин Верник, Виродових-Вільштейн, Михайлових-Божій, Музальових, Шевчуків, Щербини і колекцій Валерія Басанця, Анатолія Ганкевича, Віктора Маринюка, Олександра Ройтбурда, Олександра Шевчука.

Вхід на відкриття вільний

Виставка проходитиме по 22 травня

Одеський художній музей
Софіївська, 5А, Одеса

бачите помилку, пишіть сюди