Меню

Стартувала перша частина проєкту «Одного дня після…» у «Музеї історії Києва»

Виставку присвяченао людству.

Репортаж з події:

Як зазначає перша заступниця генерального директора Музею історії Києва Тетяна Костенко: «Коли ми тільки оголошували open-call, то хвилювалися, чи отримаємо достатньо заявок на участь. Але ця рокова цифра – 666 робіт здивувала всіх працівників МВЦ. Особливість цього проєкту полягає у тому, що у ньому представлені роботи різних митців: «Усі вони працюють в різних техніках, жанрах, стилях. Тут є роботи як тих, хто часто проводить виставки (персональні чи колективні, у Музеї історії Києва чи на інших виставкових майданчиках), так і початківців, які взагалі вперше показують свої роботи на широку аудиторію.  Для нас головне було відчути емоцію у кожній роботі. І сподіваємося, ці емоції передадуться і відвідувачам.

 

 

Ми плануємо представити VR-тур проєкту. Завдяки технологіям ми змогли уявити, як виглядатиме Музей історії Києва через 100 років, і якою може бути ця ретроспективна експозиція у 2120-му.»

VR-тур проєкту «Одного дня після…» невдовзі буде доступний для перегляду на ресурсах музею.

 

 

Анна Іноземцева: «Я – художниця, митець, й звикла відображати свої думки та почуття на полотні. Світова пандемія – це те, що торкнулося кожного, тому я просто не могла залишитися осторонь. Ще з перших випадків в Китаї, спостерігаючи за ситуацією по телевізору та в Інтернеті, ніхто навіть не міг уявити масштаби цієї хвороби. Кожного дня я дивилася на те, що відбувається в світі і як швидко поширюється вірус. У голові постійно з’являлися різні образи, емоції переповнювали й одного дня вони «вибухнули», перетворившись на яскравий ескіз майбутньої картини. І тут побачивши публікацію про конкурс, я відчула – це мій шанс.

 

 

Робота над картиною зайняла приблизно тиждень. Перші дні я розробляла концепцію, надихалася коміксами та графічними зображеннями, підбирала кольори, поєднувала елементи між собою. Наступним етапом було розміщення сюжету на полотні, промальовка фону та локальних об’єктів. Далі улюблена частина – робота з деталями. Мені подобається робити акцент й додавати перламутрові фарби, позолоту, поталь. Все це створює ефект мерехтіння й під різними кутами картина виглядає ще цікавішою. Головною думкою є те, що навіть коли все йде шкереберть, згадайте про тих, хто вас заспокоїть та підтримає. Кохання рятує у найскрутніші часи, тому потрібно оточити себе люблячими людьми і захищати одне одного.

Бути першою учасницею дуже приємно, але з тим і відповідально. Насправді, це взагалі перший конкурс, на який я подала заявку, і одразу пройшла. Така вдача – велика рідкість, тому я дуже ціную і дякую організаторам за надану можливість й сподіваюся виправдати їхню довіру.»

 

бачите помилку, пишіть сюди