Меню

СКАЗКІ РУССКАГО МІРА

Сьогодні 21 квітня о 19.00 в галереї «Триптих Арт» (Київ) відкривається виставка Івана Семесюка (Київ).

Виставка триватиме до 26 квітня.

Антін Мухарський

СКАЗКІ РУССКАГО МІРА
літературно-художній проект

Іван Семесюк

ілюстрації

МИСТЕЦТВО ПРОТИОТРУТИ

Влітку 2015 року зі мною сталося щось досі незбагненне. Після буремних революційних та воєнних подій я тихесенько відпочивав у Трускавці, пив водичку, займався спортом і медитував на смачну їжу, загнавши себе у кут профілактичної дієтології. Аж раптом десь на сьомий день очищення з мене поперло таке…, чого я сам від себе не чекав. Щоранку, після бальнеологічних процедур, я сідав за письмовий і просто записував те, що лилося з мене невпинними рядками. Один день — одна казка. Потім продовжив це заняття в Києві. Трохи більше місяця – і книга готова. Я відкинув її від себе, як отруйну змію. Якщо й існують певні приклади арт-терапії, то більш слушного зразка годі й шукати. Думаю, це найбільш несамовита та хуліганська книга з усього мого літературного доробку. Сюжети й герої народжувалися самі собою й виплескувалися на папір настільки люто, критично, епічно та трагікомічно, що, перечитуючи ці рядки зараз, я інколи не зовсім вірю у своє авторство. Побутова демонологія совка, щедро полита сечею Кобзона та слиною Жириновського, день побьєди, Сандра Баллок і казанські гопники, розіп’яті хлопчики і геї — визволителі Європи, імперські міфи і бурятські богатирі, збитий Боїнг і страшні бабусі-людожерки, виховані на піснях Булата Окуджави: все це – «Руській мір», з яким я добре обізнаний, тектонічне бродіння якого я відчуваю й у власній душі, бо народився в СРСР, вчився в Києві у російській школі, служив в радянській армії і по суті також є носієм цієї вірусної інфекції, що зветься «хомо совєтікус-постсовєтікус». Тому цей проект — ні що інше, як намагання дослідити перебіг хвороби на власному досвіді з метою пошуку протиотрути проти усього того лайна, яке за довгі роки русифікації накопичив мій організм. Рецепт простий — гумор, іронія та сатира. «Чорт, якщо він і є, більш за все боїться бути виставленим на посміховисько», — цитата Гоголя, з якою я абсолютно згодний.

А долучивши до проекту видатного українського художника Івана Семесюка, я сподіваюся, ми отримаємо абсолютно вбивчу вакцину проти московітської отрути, яка й досі продовжує труїти мізки та серця багатьох моїх співвітчизників. Може трохи пафосно звучить? Ну так… Тоді скажу простіше: та ну їх нах… цих кацапів. Задовбали!

Із натхненням — автор проекту «Сказкі русcкаго міра»

Антін Мухарський

КУЛЬТУРНА АНТИТЕРОРИСТИЧНА ОПЕРАЦІЯ

Тема «русского міра» для художника-анторополога — це водночас цікава експедиція у ворожі хащі, але з іншого боку й неабияка психічна напруга, адже доводиться з головою пірнати у здоровенний казан з лайном, що булькотить і неприємно пахне. Втім мені, як прихильнику концепції «терористичних культур», занурення в «русскій мір» здалося такою собі антитерористичною операцією. Безпечною і у той таки час корисною, оскільки боротьба з цим ворогом точиться не лише у шанцях і чистому полі, але й на культурних фронтах.

Особисто я не вважаю, що для успішної боротьби з московитами їх конче необхідно зрозуміти, осягнути їхнє нутро, второпати, яким чином функціонує їхній зловорожий мурашник. Час на якісь перемовини і спроби щось осягнути уже минув в силу абсолютної закритості «русского міра» як системи цінностей.

Чужа душа — пітьма, а отже достатньо чіткої класифікації цього ворога, твердої фіксації його як повноцінного чужинця. Так, власне, я і зробив, коли приступив до цього проекту, але занадто демонізувати його не став. «Русскій мір» для мене — це світ небезпечних папуасів, дикунів, позбавлених гуманістичного сентименту і здібностей до елементарного прогнозування. Світ цивілізаційних дебілів.

Я фіксував своє від нього враження, як художники 19-го століття фіксували екзотичних тубільців, чия барвиста, але примітивна культура ось-ось мала прийти у занепад. Ми прощаємося з «русскім міром», як свого часу попрощалися з палеолітом, тому з мого боку цей проект є останнім прецедентом, де я як художник знаходжуся в одній площині з московитами як широким культурним явищем. Це явище ще довго впливатиме на різноманітні боки нашого життя, втім, це матиме скоріше характер посттравматичного неврозу, аніж магістрального напрямку існування.

Іван Семесюк – художник, письменник, діяч широкого профілю

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для свободного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди
Матеріали за темою
БАКТЕРИЯ ЗАКРЫТА