Святослав Михайлов (Київ) про участь “Щербенко Арт-Центру” (Київ) в ArtVilnius’22.
МІТЄЦ. Проєкт “Тривання”, 2022.
Текст галереї:
ХУДОЖНИКИ, ЯКІ ПРИЙМАЛИ УЧАСТЬ У ПРОЄКТІ : ВАСИЛЬ БАЖАЙ, МИРОСЛАВ ВАЙДА, ВАСИЛИНА ВРУБЛЕВСЬКА, ОЛЕГ ДІМОВ, ПАВЛО КОВАЧ (СТАРШИЙ), МИКОЛА КРИВЕНКО, АНТОН САЄНКО, ТІБЕРІЙ СІЛЬВАШІ, МАРИНА ТАЛЮТТО
Щербенко Арт Центр представляє проєкт «The Promise of Freedom» у межах, Vilnius Art Fair, у Вільнюсі, Литва, що відбудеться 7-9 жовтня 2022 року. До виставки увійдуть роботи таких художників-/ць: Василь Бажай, Олег Дімов, Павло Ковач (старший), Микола Кривенко, Антона Саєнко, Тіберій Сільваші, Марина Талютто, Мирослав Вайда, Василина Врублевська.
Різні покоління українських художників-абстракціоністів, різні медіуми (живопис графіка, скульптура, фотографія, об’єкти), роботи створені у різні роки (до і під час повномасштабної війни Росії проти України). Але усі вони об’єднані покликом свободи за межами вербального.
Абстракція вимагає відстороненості, або навпаки – максимального заглиблення в реальність і пошуку смислу. Це вимагає зосередженості, навіть певного медитативного стану у межах творчого процесу. Для цього художник має здійснити жест звільнення – від обставин, від тиску культурних символів та ідей, створити свою власну невербальну систему комунікації, через яку надати можливість для жесту звільнення і глядачеві.
За аналогією, і українське громадянське суспільство здійснює акт звільнення, жертвуючи комфортом, спокоєм, здоров’ям і життям людей. Цього вимагає свобода, що не є результатом, а є тривалим (може, навіть нескінченним) процесом. Безпредметне мистецтво – також процес без завершення, що вимагає відмови від повсякденності і раціональності. Воно вимагає свободи для свого сприйняття та розуміння.
Але що найважливіше – мистецтво цю свободу й надає. Абстрактне мистецтво особливе тим, що робить це переважно через звернення до коренів, до початку візуальної культури людства, а також до народних символів, що складають основу культурного коду нації. Від орнаменту до безпредметного полотна – вічність, але в той самий час вони близькі, ба навіть злиті воєдино.
Ця єдність струменем проходить через українські безпредметні твори. Вони створені на території, залитій кров’ю та сповненій духом боротьби за свободу. Як зазначає художник Тіберій Сільваші, «Особливістю мистецтва в наш час є постійні спроби звільнитися від визначеності. Цей процес — сутність питання про таїну естетичного. Де той витік, куди нас кличе мистецтво? Чи є це поклик свободи, чи навпаки? Чи є видиме осмисленим
або його природа за межами вербального?»*. Відповідь – за глядачем. *«Безпредметне мистецтво: 5 художників відповідають на 3 запитання». Авторка Настя Калита. Джерело: https://store.supportyourart.com/stories/velyke-kolo/