EN RU

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

Юлія Степанок (Львів) про проєкт Андрія Сагайдаковського (Львів). «Мистецький Арсенал» (Київ), 2020 р.

«Щоразу, коли  йдеться про живопис, які б не були техніки та формати, завжди виникає одне і те ж питання: «Що там відбувається?». Полотно, папір або стіна: це — сцена, на якій відбувається дійство. І картину слід сприймати як своєрідний театр по-італійськи: завіса піднімається, ми дивимося, чекаємо, слухаємо, розуміємо; коли сцена завершується, і картина зникає, ми згадуємо; ми — вже не ті, якими були раніше: як в античному театрі, ми пройшли обряд посвячення.»*

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

Вже вкотре куратори «Арсеналу» відмовляються від звичної для більшості культурних інституцій ретроспективної експозиційної подачі виставкового проєкту і цього разу пропонують нам тотальну інсталяцію Андрія Сагайдаковського під назвою «Декорації. Ласкаво просимо!». Всю виставку варто сприймати як один суцільний твір, а точніше — як одну велику сцену, де розгортається театралізована вистава, де сам автор безпосередньо вступає в гру з глядачем. Поєднання минулого/теперішнього часу, живописних робіт різних років, настінного письма, що огортає інтер’єри, відео- та фотодокументації, реді-мейдного спортінвентарю, фотошпалер, заданої архітектури «спортзалів», квазіфункціонального декору, музичних звуків, запахів та ароматів, інтерактивних дійств, гри фактур і масштабів, блиску дзеркал і «бідності»**  — усе це складається в одну величезну авторську інсталяцію.

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

Експозиція — це перенесення атмосфери затишку майстерні Сагайдаковського, інтимного простору художника у виставкові зали Арсеналу. 10 анфіладних приміщень, 60 робіт автора поєднані між собою не хронологічними, а тематичними (з кураторського погляду) циклами: фрагмент, анатомічні штудії, тілесна еквілібристика, кіно, діти-воїни і дитячі забави, спортивні вправи. Це вносить невеликий хаос в розуміння етапів творчості автора та сприйнятті експозиції цілісно, адже роботи поєднані між собою з різницею в роках їх створення, а зі слів кураторської групи** «кожен етап природньо мав свої характерні риси», які на жаль, в даному форматі експонування складно «прочитати». Основні акценти на декораціях виставки — чергуванні жовтих і сірих кольорів стін арсенальних залів, кімнат з дзеркалами, реді-мейдах  (різноманітних спортивних інвентарях) та грі їх тіней, ігрових кімнатах, а не безпосередньо на роботах Сагайдаковського.

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

Головна тема усієї творчої діяльності художника обертається навколо найбільш екзистенційної драми, якої зазнає суспільство і окрема людина — маргінальність, самотність, покинутість. Цінність простих речей життя передана крізь неймовірний ліризм його килимків. Він проступає в експресіоністичній подачі кожного образу з творів Сагайдаковського. Жити тут і зараз, саме в цю мить, що для автора є вкрай важливим, в даному виставковому проєкті трансформується в ігрові аспекти концепцій за Хейзінгою. Дослідник, виходячи з ідей Канта, Шиллера і Шпенглера, говорить про ігровий характер мистецтва як спонтанної діяльності, яка приємна сама по собі й незалежна від будь-якої мети, а також про перетворення сучасного мистецтва на різновид спорту, тобто гри.

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

Тут кураторська група, замість того, аби показати внутрішні переживання, болі та труднощі в житті художника, акцентує на спонтанності й грі з глядачем. За яскравими образами, фарбами, сміливими написами, всіма тими штучними декораціями, відчувається наскрізне відчуття непевності, ностальгії та затишку підвального приміщення майстерні автора, де в клубах сигаретного диму та під звуки рваних і нервових ритмів улюбленого виконавця Джимі Хендрікса ховається самотній художник, свідомий та щирий аутсайдер середовища львівської тусовки.

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

Юрій Лотман в своєму творі відзначав, що на певних етапах розвитку того чи іншого суспільства виникають передумови для поширення театрального духу в усіх царинах буття людини. Відбувається театралізування епохи в цілому, коли «специфічні форми сценічності сходять із театрального майданчика й підкорюють собі життя»***.  Таким чином, граючи в гру, міняючи місцями ілюзію та реальність, окутуючи експозиційний простір вуалью виставкового дійства — цим самим дезорієнтуючи відвідувача, автор спонукає розгледіти крізь діряві килимки яскраве сонячне світло, усмішку немовлят і дитячі забавки, течію річки, лісові хащі, в яких краще не заблукати, постаті напівбога та дитини-воїна, численні фрагменти ніг і вух —  в усій цій тотальній інсталяції, його власній ігровій кімнаті сміху.

САГАЙДАКОВСЬКИЙ ЗА ДЕКОРАЦІЯМИ

* Барт, Ролан. Сай Твомбли / Ролан Барт. — М. : Ад Маргинем Пресс, Музей современного искусства «Гараж», 2020. — 72 с. : ил.

** Кураторський екскурс у виставку «Андрій Сагайдаковський. Декорації. Ласкаво просимо!»

*** Лотман Ю. Избранные статьи по семиотике и типологии культуры : [в 3-х т.] / Ю. Лотман. — Таллинн : Александра, 1992. — Т. 1 : статьи по семиотике и типологии культуры. — 479 с.

Автор Степанок Юлія

Матеріал написаний в рамках освітньої програми Мистецького арсеналу «Факультатив» за підтримки Українського культурного фонду.

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.