“Світ наповнений опозиціями і дуальностями: матерія-форма, означаюче-означуване. Світ існує в динаміці, а не в статиці, і не можна оцінювати його за якимось «кінцевим» станом, стани весь час видозмінюються, породжуючи один одного. Людина, що намагається усвідомити себе, спочатку диференціюється від поняття цілого. Вона мусить перейти через розуміння себе, як окремої частки, коли кожне явище сприймається окремо, без сукупностей. Лиш згодом, коли вона проаналізує усі явища, всі етапи трансформації – від гусені через кокон до метелика – вона починає розуміти, що між дуальними поняттями принципово не існує меж. І тоді людина наближається до відчуття, що світло і темрява не є антагонізмами, вони є суттю одного й того ж”.
Олена Турянська