Влад Ламаш (Костянтинівка) про свої роботи. Сюжет створено за підтримки «Українського культурного фонду» 2020 рік.
Влад Ламаш у сюжеті про:
00.00-00.38
Це — не цикл, просто малював і малював. Роботи охоплюють років п’ятнадцять, може бути, тому складно в якісь часові рамки їх внести. Здебільшого, звичайно, це — ілюстрації до моїх текстів, і завжди у мене такі відсилання до дитинства або до дому. Це — дім. Будинок, який живиться казками і повертає знову ці казки туди. Такий кругообіг казок.
00.54-01.55
Це — мій будинок насправді. Реальне місце під Донецьком. Казки тут починаються з ґрунтових вод, вони якось трансформуються і знову летять вгору.
Це вже, напевно, тутешня тема. Людина лежить на межі світів. Це — такий лабіринт, який кожен з нас несе за своєю спиною.
Це — тема теж більше недавня, теж ілюстрація до якогось есе: людина сидить на пірсі і безперервно дивиться.
Тут все зрозуміло: син сидить на плечах у батька, і вони трансформують таку тінь міфічного героя.
01.56-03.07
Просто людина слухає море.
«Двір». Є таке повір’я, якщо подивитися з колодязя, то можна завжди побачити зоряне небо.
«Поцілунок». Тема дитинства теж: хлопчик пускає паперовий кораблик.
«Ранок» — картина називається «Бризки».
Називається «Мій тато — добре чудовисько».
Теж багато присвячено моїм дітям. Дочка була маленька і ось так засинала.
«Лебідь», витканий зі світла і тіні.
