Олександр Бабак (Київ)., Світлана Зінов’єва. Проєкт «Рікою». Модератор розмови – Костянтин Дорошенко (Київ).  За підтримки “Українського культурного фонду”.

Перебуваючи у Каневі, усвідомлюєш: образ Т. Г. Шевченка, так чи інакше, присутній тут у всьому. Не винятком стали і чотири останні роки моїх творчих досліджень цієї місцевості на Канівській базі мистецького об´еднання «ЧервонеЧорне».

Проект, що я пропоную розглянути, безпосередньо пов´язаний з цією темою – це історія перепоховання Т.Г.Шевченка, а саме, останній його етап – Дніпром. Це відрізок шляху від Києва, від церкви Різдва, що на Подолі (сюди у 1861 р. з Петербургу було перевезено тіло Кобзаря) до Успенського собору у Каневі і далі до Чернечої гори. Поштовхом до роздумів на цю тему став сумно пророчий рисунок Шевченка, створений ним у 1859 р. На ньому є авторський напис тушею «Коло Канева». Від того, як розкривається вид на ріку, легко визначити, що створювався він з висоти правого Дніпровського берега.

Символічне значення саме такого перевезення тіла Шевченка Дніпровськими водами очевидне: Дніпро став провідником у останній «подорожі» художника. Ця ж єдина його робота з зображенням Дніпра коло Канева ще за два роки до події визначила її кінцеву точку. Звертаючись до цієї теми, відчуваєш потребу глибшого емоційного, ніж просто історично достовірного її осмислення. Спробувати реально подолати цей шлях, з середини уявити, яким би міг побачити його Шевченко, які моменти могли б привернути його увагу. Логічно заповнити цей «німий» проміжок довжиною у 150 кілометрів своїми власними переживаннями, втіленими у дорожніх начерках з натури.

Актуальність

У спадок нащадкам, окрім свого літературного доробку та хрестоматійних живописних і графічних речей, Шевченко залишив велику кількість дорожніх начерків, рисунків. Завдяки цим творчим констатаціям ми маємо уявлення про втрачені архітектурні об´єкти, маємо можливість порівняти, як з часом змінились ландшафти, уявити характери, образи людей. Саме до такого роду речей, безумовно, належить і згадуваний вище рисунок – робота, що спровокувала початок діалогу художників, розведених у часі на 158 років. Спровокувала бажання художника ХХІ ст. заповнити цю прогалину останньої, вже посмертної «німої подорожі» Шевченка Дніпром, своїм баченням того, що оточує. І тут неважливі ті немінучі навколишні зміни, що сталися за останні півтора сторіччя, адже вода на планеті одна, і кожен раз ступаючи у воду, ступаєш у ту саму.

Такий діалог через великий часовий проміжок є природним і важливим. Ми подумки спілкуємося з тими, кого вже нема, звертаємось до них, ставимо питання, самі моделюємо відповіді. Якщо творчість, погляди «співбесідників» близькі, немає сумнівів, що ці уявні відповіді збігалися б з можливими реальними.

Мета, цілі, завдання

Проект «Рікою» – це дослідницька, творча експедиція художника. Вона складається з двох етапів. Метою першого є пройти на плавзасобі (моторний човен) з двома помічниками відстань від річкового вокзалу у Києві до Канева, Чернечоі гори – шлях останнього етапу перепоховання Шевченка. Завдання на цьому етапі – напрацювати візуальний матеріал (начерки, рисунки, фото краєвидів), дорожні записи, коментарі до цих робіт. Важливо щоб початок першого етапу співпадав із хронологією перепоховання за порою року, місяцем, числом.

Другий етап проекту (початок вересня) – робота над серією живописних робіт за зібраними матеріалами першого етапу. Ця частина відбуватиметься у Каневі на території мистецького об´еднання «ЧервонеЧорне».

Результати проекту

Важливою частиною проекту є альбом. Він міститиме факсимільні репродукції рисунків, створених під час подорожі Дніпром, в поєднанні з ілюстраціями начерків Шевченка, темою яких є Ріка. Матеріали супроводжуватимуться авторськими фото та коментарями.

Другий каталог присвячений канівській частині проекту у творчому об´єднанні «ЧервонеЧорне».

Презентація друкованої частини проекту планується в Канівському музеї
Т. Г. Шевченка разом з виставкою напрацьованих робіт.