EN RU

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

Текст докторки філософських наук, професорки кафедри культурології НПУ ім. М.Драгоманова Галини Мєдникової (Київ) про резиденцію «Тонка червона лінія» (Бахмут). 

З липня 2021 року стартувала резиденція митців Східного регіону України в рамках проекту “Тонка червона лінія” за  підтримкою УКФ у Бахмуті на базі майстерні-галереї Олени Клочко. Резиденція об’єднала художників, які пов’язані з Донбасом або фактом свого народження і творчості (Олена Клочко, Петр Антип, Денис Адушкін, Сергій Захаров, Сергій Друзяка, Сергій Литвінов, Микола Бірючинський), або життєвими обставинами (воювали, були волонтерами — Дмітро Коломойцев, Алан Мейер), або творчими планами, виставками за останні роки (Антон Логов).

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

Проект мав за мету, по-перше, дати можливість попрацювати разом митцям Східного регіону України, щоб створити мистецький образ сучасного Донбасу, і у підсумку  закласти  основу для створення Центру Сучасного Мистецтва (ЦСМ) у Бахмуті. По друге, активізувати культурне середовище Бахмуту через освітню програму проекту: циклу лекцій з сучасного  мистецтва, точніше, історії мистецтва ХХ  століття, спілкування з митцями.

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

В 30 км від Бахмуту проходить лінія фронту. У 2014 році декілька місяців місто було під окупацією, зараз тут багато переселенців з того боку, в основному людей, які  не хочуть і не можуть жити під російською окупацією, для яких принципово важливо жити саме в Україні, навіть ціною втрати всіх матеріальних благ, добробуту.  Це місто депресивне, де в  душі кожного живе внутрішній страх  про невизначеність майбутнього. Війна стала  тією червоною лінією, що й сьогодні присутня у буденному житті. У розмовах  постійно чуєш фрази: “ а пам’ятаєш, за півроку до війни, коли ми  збиралися рибалити, ти…”, або “вони розлучилися через декілька місяців після війни, і  я  купив їхню хату”, “вона повернулася із Санкт-Петербурга до батьків через кілька місяців після початку війни і…” тощо. Коли в  небі з’являється гелікоптер, люди зупиняються, довго проводжають його поглядом і зітхають: “ знову вночі стріляли, хлопчину повезли до Дніпра, або Харкова, хоч би вижив” (поряд з Бахмутом, у місті  Часів Яр стоїть військова частина, куди  доправляють важкопоранених і терміново евакуюють їх  до шпиталю гелікоптерами). Про війну тут нагадують відгомони обстрілів, блок-пости на дорогах, через які  проїжджають на дачу, або просто поплавати в кар’єрі, озері. Паспорт, або посвідчення — обов’язковий документ в сумці.

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

Всюди  дуже багато руїн  колишніх заводів, фабрик, занедбаних шахт,  якихось  громадських установ (кінотеатрів, дискотек, музеїв тощо). Це справляє враження  гнітюче і відразу думка: “віддайте ці руїни художникам сучасного мистецтва, і їхній ентузіазм, творчість швидко  перевтілить їх у креативні простори”. Місцева влада, Міністерство культури та інформаційної політики України, оголосіть конкурси на проекти, підтримайте їх юридично і матеріально!

Щоб побачити культурні пам’ятки цього регіону: старовинну купальню  у готичному стилі, або чудо інженерного генія — водонапірну вежу легендарного В.Шухова, старий занедбаний міст, або монументальний пам’ятник радянських часів тощо, ми в прямому сенсі пробиралися через  щільні  хащі, часто  навпростець, розсовуючи руками гілки дерев, відчуваючи себе першопрохідцями у джунглях.  Культурні надбання краю потрібно негайно рятувати, охороняти від ділків легкої наживи. Зокрема, вежа В.Шухова стоїть на  місці  покладів цінної глини, і її можуть у будь-який час просто спалити: немає пам’ятника, немає проблем для приватизації. Це тут звична  річ.

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

Митці проекту “Тонка червона лінія” запропонували ініціативу зі збору коштів для порятунку “Вежі Шухова” (потрібно 140 тис. гривень для оформлення документів на  вежу  як пам’ятника світового рівня і перенесення  її на нове місце). Володимир Шухов — це той геніальний інженер, з яким працювали архітектори-конструктивісти, завдяки його математичним розрахункам, вони могли втілювати у життя свої мрії. Сучасний архітектор Норман Фостер (він зробив відомий купол Рейхстагу в Берліні при реставрації) казав, що сьогоднішня купольна архітектура навряд чи реалізувалася без розрахунків Шухова. Притому, всі його інженерні об’єкти — це естетичний зразок  технічної архітектури.

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

Перша частина освітньої  програми проекту “Тонка червона лінія” (з 26.07.21-3.08.21, друга планується з 17.08- 24.08.2021 року) була реалізована на просторі кафе “Далівія”, розташованого у центрі міста Бахмут (вул.Соборна 30). Кафе має велику галявину, оточену зеленим чагарником, де можуть вільно розташовуватися  слухачі. Завдяки турботам господині (власниці) кафе Вікторії (приготувала подушки для слухачів на галявині, чудово висвітлила  простір ліхтариками) створювалася особлива атмосфера тихих літніх вечорів, де можна забути про негаразди війни, труднощі буття, і насолоджувати неформальним спілкуванням з митцями,  слухати лекції з сучасного мистецтва.

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

Відкрилася освітня програма зустріччю з художником Петром Антипом, якій  представів слухачам свою філософську “Велику казку про маленького хлопчика” з ілюстраціями до неї, розповів про свій творчій шлях на Донеччині. Атмосферу щасливого сьогодення доповнювали випадкові дрібниці, зокрема, великий дворовий пес, який зачастив на лекції, займав місце попереду аудиторії поближче до  екрану і  впродовж лекції уважно розглядав слайди, а після  метушився серед  публіки, згодом супроводжував митців до майстерні.

На  заклик митців «Чи не хоче хтось позувати художникам у майстерні ?», відгукнулося багато охочих різного віку, які стали постійними  відвідувачами майстерні. Це дало можливість митцям зафіксувати сучасне обличчя Бахмуту.

 

РЕЗИДЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ НА ДОНЕЧЧИНІ

 

За два тижні резиденції  митці створили багато цікавих робіт, що були виставлені  на огляд  публіки в майстерні-галереї Олени Клочко у центрі міста. Це пронизані атмосферністю магічних сновидінь ліричні пейзажи Дениса Адушкіна, експресівний портретний живопис Олени Клочко, яскрава живописність робіт Алана Майера, глибока українська ментальність поєднана з мудрістю індійської філософії у психологічних імпровізаціях сьогодення в картинах  Діми Коломойцева, живопис з архаїчними архетипами Петра Антипа.

Резиденція  триває. Сподіваюся, що 9 вересня, коли відкриється колективна виставка робіт художників Донеччини спочатку у Бахмуті, потім у  Києві, ми побачимо нове обличчя українського Сходу і, головне, нові цікаві роботи, які дають можливість говорити про художні особливості Східного регіону України.

Текст надано організаторами проекту “Тонка червона лінія”

 

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.