Володимир Кожухар (Одеса) про речі, місця та об`єкти. Сюжет створено за підтримки «Українського культурного фонду». 2019 рік.

 

Володимир Кожухар у сюжеті про:

00:03 – 00:14

Це — ті речі, які сам живопис мені підказує, те, що я не можу не робити, що з’являються в нашому побуті.

00:14 – 00:42

Ось сьогодні з’явилися такі автобуси. Те, що я бачу безпосередньо. Ще раз кажу, що я працюю з тим, що бачу тут і зараз, це — якась ремінісценція. Але не «що бачу — те співаю», а я намагаюся працювати символічно, і вони несуть нам якісь смисли, сподіваюся, не порожній звук.

00: 43 – 1:09

Це — незавершена робота, найбільша з моєї незмінної теми «Моє СРСР», яку я червоною лінією несу в собі. Час від часу до неї звертаюся, не ідеологічно, не соціально, а в світі речей, об’єктів, місця, в якому себе тактильно відчуваєш.

1:10 – 1:37

Залізниця була одним з потужних індустріальних явищ Радянського Союзу, і на мій погляд, вона ніколи не втратить своєї привабливості і привабливості постіндустріального життя. Сьогодні усілякі утопії, франшизи експлуатують тему постіндустріального суспільства.

 

 

МІТЄЦ висловлює подяку Максиму Ковальчуку (Одеса-Київ) за сприяння в організації зустрічі.