EN RU

ПСИХОТЕРАПІЯ – ЦЕ РОЗРЯДКА, ВІДПОЧИНОК

ПСИХОТЕРАПІЯ – ЦЕ РОЗРЯДКА, ВІДПОЧИНОК

Вікторія Савченко — учасниця проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір», — про психотерапію та її необхідність в реаблітаційному процесі. За підтримки  Українського культурного фонду, 2021 рік.

 

Вікторіє, до проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір» ви спілкувалася з психотерапевтами?

Ні.

І потреби не виникало?

Були думки.

З чим це пов’язано?

Моральне виснаження. Хотілось вилить душу. Мамі ти не хочеш про негатив розказувати, не хочеш, щоб вона переживала, те ж саме з ріднею. Ти поспілкувався з нею, а все одно повністю не міг сказати, що хотів. І це все накопичується. У мене були так звані осінньо-весняні депресії: я нічого не хочу, мене все дістало – «не трогайте мене, і я буду спокійна». Я розуміла, що мені потрібно виговоритися, розвіятися, відпочити від цього всього, провести зміни в житті, щоб все стало на свої місця. Так само на роботі. Я зараз працюю в торгівлі,  і бувають такі періоди, коли нічого не хочеться, і розумієш, що треба якось розрядити свій організм.

Розмова зі стороннєю людиною, якій можна розповісти багато того, що не розповіси близьким — це дуже важливий фактор?

Так.

Коли ви йшли в цей проєкт, знали, що тут будуть художні майстер-класи і працюватимуть психотерапевти. Ви розраховували на таку комплексну програму?

Як каже мій чоловік, я – за любий кіпіш: якісь там виставки, подорожі. Як каже мама чоловіка, я — пінок. Чоловік любить дома побути, максимум — піти в гості на шашлики. Я постійно в інтернеті  шукаю якісь події, виставки. Коли хворіла, ходила по квартирі, і вже сама з собою розмовляла, що робила, це все озвучувала. Розуміла, що треба в люди, мені треба спілкування. Дома робила якісь роботи: вишивала, але не вистачало спілкування з людьми. Я люблю активний образ життя, хоч не полізу на Говерлу, але постійно повинна бути в русі.

Тобто ви прийшли в проект, щоб «бути в русі»?

Так. Не вистачало звичайного спілкування. На роботі не поспілкуєшся про війну, тому що люди далекі від цього, вони не хочуть про це чути, а коли є  з ким поспілкуватися на ці теми, стає легше. Я дивлюся по чоловікові — йому спілкування про війну не вистачає, навіть більше ніж мені. Буває, його накриває. Він вмикає атошні пісні, говорить часто про війну. Ми двічі-тричі на рік збираємо волонтерську допомогу, їздимо в зону АТО до хлопців. Я бачу, коли чоловік приїжджає туди, він оживає, вочевидь йому не вистачає адреналіну, а мені не вистачає саме спілкування.

Чим для вас є психотерапія в цілому?

Це свого роду розрядка, відпочинок. Наприклад, коли ми спілкувались з психологами, я кажу собі: треба вилить душу. А як її вилить, коли ти людину навіть не знаєш і тобі некомфортно з нею спілкуватись? Ти ж людину бачиш вперше. Якщо мене спитають, які справи у мене в сім’ї, я не схочу розповідати про це. Якщо схочу про це поговорити, візьму пляшку вина, піду до куми чи до сестри і розповім, що у мене відбувається в сім’ї. Для того, щоб повністю розкритися з чужою людиною, розслабитися, треба спочатку поговорити на зовсім вільні теми, щоб можна було познайомитися, відчути людину, з якою ти спілкуєшся і зрозуміти, що ти готовий їй сказати, а що — ні. Повинен з’явитися контакт. Звісно, буває, побачиш людину і розумієш — це твоя людина, а буває зустрівся з людиною, і тобі не хочеться нічого говорити. Повинен пройти час, щоб більше дізнатися про людину, щоб хотілося розповісти,  про ситуації, які були на війні, критичні, веселі… Різні ж бували ситуації.

Тобто ви вважаєте, що психотерапевт — це модератор, якийі вибудовує діалог?

Так. Щоб можна було поспілкуватися, розказати про свої проблеми.

 

Опис проєкту:

АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»

«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».

Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Валерій Мілосердов, Сергій Якунін, Олександр Міловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз, Олександр Ляпін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.

Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО) ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду, 2021 рік

КУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВАКУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВАЧОМУ УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ СТАВЛЯТЬСЯ НЕГАТИВНО ДО ТИХ, ХТО НЕ БУВ НА ВІЙНІ

 

 

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.