16.01-29.01.2023. Кураторки: Аніта Немет, Юлія Кривич. Організатори: галерея Промоційна, Староміський будинок культури, Центр Мєрошевського.

 

Кураторський текст:

Художниці та художники: Fantastic Little Splash, atelienormalno, Данило Галкін, Марія Матяшова, Назар Фурик, Анна Мананкіна, Василь Лях, Podróżnych Ugościć (Ізабела Вільк), SDK Słonecznik (Kaja Kusztra), Матеуш Ковальчик

Організатори: галерея Промоційна, Староміський будинок культури, Центр Мєрошевського

Партнери: MSN у Варшаві, SDK Słonecznik, ZAiKS, Galeria Studio, HOP Art Apartment, PURO Hotels, Syrena Real Estate i Pinebridge Benson Elliot

Дороге, майбутнє! 

Ми пишемо тобі, щоб разом подумати, яким ти можеш бути.  Наш світ знову поринув у нові-старі кризи та війни.  Поки російські ракети падають на українську землю, для нас, українських працівниць та працівників культури і польських союзників, ти залишаєшся непевним.

 Ми розмірковуємо про фундаментальні зміни, які відбулися в оточуючій нас дійсності з початку 2022 року.  Будь-яка кураторська чи виставкова практика стає тривіальною перед обличчям обстрілів, тортур, масових депортацій і незліченних військових злочинів, які російська держава чинить в Україні щодня.  Актуальним є питання, як змінилися способи спілкування між громадами та країнами?  Яку роль у цьому процесі відіграють мистецтво та культура?  Що більше потрібно в цій ситуації: реакція чи осмислена дистанція?  Яке мистецтво творити під час війни і чи потрібно воно взагалі?  Якщо так, то про що воно має бути?

 «Дороге майбутнє» — це спроба розібратися з тим, що відбувається сьогодні.  Думки про майбутнє – це терапевтична процедура, яка допомагає впоратися з ситуацією тут і зараз.  Невідомість наповнена темрявою, але також, як хотіла Ребекка Солніт, надією та впертістю.  Ми описуємо цей стан, пишучи «Лист у майбутнє», а виставка в публічному просторі – це «повідомлення в пляшці».  

 

 

«Дороге майбутнє» – це презентація фотографій, живописних творів та медіа арту  на рекламних носіях, розташованих у міському просторі, на маленьких екранах у трамваях та на широкоформатних екранах у метро.  Роботи митців та мисткинь, колективів ілюструють коло питань, які неможливо оминути в сьогоднішніх дискусіях – травматична пам’ять, інформація, соціальна реакція, динамічні зміни символічних значень.  У світлі сьогоднішніх подій польська та українська мистецька сцена стоїть перед черговим викликом і новою хвилею солідарності.  Усе це відбувається на вулицях Варшави, міста, яке менше вісімдесяти років тому пережило жахи воєнних руйнувань.