Меню

Про виставку Паши Open * “King&Toy”

Текст Юлії Степанок (Львів) про виставку в стінах Atelier Deluxe11 (Львів).

 

Що означає сьогодні «хороша виставка»? Коли на білих стінах висять якісно виконані зрозумілі пересічним глядачам роботи, до них є назви та описи, галерейне світло спрямоване на кожен твір, багато ввідного кураторського тексту, біографія автора з його численними виставками — майже всі складники стереотипного уявлення про хорошу виставку. А коли все навпаки? Коли ти піднімаєшся  старими дерев’яним сходами архітектурної пам’ятки кінця 19 ст. прямісінько в центрі Львова (за оперним), окутаний в напівтемряву, в клуби сигаретного диму, в крики та галасні розмови, які доносяться десь згори.

 

 

Навколо розтегані балоном стіни та суміш різних запахів, які змішались в один флакон передвиставкових очікувань. Піднімаючись вище, тебе зустрічають звуки віолончелі та вибір між двома кімнатами — виставковими залами, як між двома реальностями, які не мають описів і можна вибрати лише навмання. Підеш на ліво: потрапиш в 1999 рік, підеш на право в 2020 рік.

 

 

Логічно було б піти на ліво і почати спочатку. Відсутність будь-якого супровідного тексту абсолютно не завдає труднощів в розумінні суті представлених на осуд глядачам робіт. 1999 — роботи виконані в дитинстві, 2020 — підсумок певного етапу дорослої творчості. Автор чесний і не намагається лицемірити про ностальгію за дитинством та наївними образами тих часів, не вказує, на те, що десь тоді було краще чи гірше, він просто підводить лінію на певних етапах власного життя. Якщо говорити про ліву кімнату під назвою «1999», то там представлені звичайні побутові примітивні та наївні дитячі сюжети, без лишніх домислів та чужорідних інтерпретацій.

 

 

В «2020» цілісний  проект власного авторського пошуку втілений в ласкутковій інсталяція що символізує експериментальне поле пошуків та як їх результат: розташований навпроти, намальований акриловим спреєм чорний прапор (можливо, символ власної кінцевої точки в революції автора, певної маніфестації своєї діяльності).

 

 

В обидвох залах несвідомо сплітається тема дитинства: в першому — це безпосередньо дитячі роботи, в другому — це звернення до практики ресайклінгу та створення експозиції з клаптикового полотна-інсталяції методом зшивання різних видів тканин — апеляція до дитячих спогадів та переосмислення візуальних образів тих часів, побачених в журналах та безпосередньо від матері Паші (яка була швеєю). В цьому є дуже унікальний та цікавий момент данної виставки.

 

 

Сила в простоті! В тому, що Паша разом з кураторами дають можливість ставити запитання (як собі так і безпосередньо автору), залишаючи відкритим питання вибору “хто тут King, а хто Toy” і це для культури є найважливіше! Бо чи цікаво було б розглядати все під визначеним маркуванням шанованого чи НЕ гідного мистецтва?!

Тому, відкритим залишається питання: «Что такое хорошо, а что такое плохо?»

 

 

*Паша Open — молодий пост-графіті-художник народився і живе в Черкасах.  Зацікавився і почав робити перші кроки в вуличному мистецтві в 2008му році.  У своїй практиці звертається не тільки до графіті але і до таких медіумів, як абстрактний живопис, інсталяція, фотографія, друк і виготовлення зінів.   Брав участь у великій кількості виставкових проектів як в Україні, так і за кордоном.  Основною темою, що хвилює художника, — є саморефлексія, також вивчення різних матеріалів і методів їх використання.

Atelier Deluxe11 – неформальний мистецький виставковий простір у Львові, що виник у вересні 2020 року, заснований Павлом Гриненком та Нікітою Віскою.

Фото надані кураторами і засновниками Atelier Deluxe 11

 

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для свободного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди