Лідія Гужва (Київ), Вадим Вейді (Тернропіль-Киїів), — ветерани АТО, учасники проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір», — про психотерапевтичну підтримку в зоні бойових дій. За підтримки  Українського культурного фонду, 2021 рік.

Наскільки людям, які опинилися в зоні бойових дій, необхідна психотерапевтична допомога?

Лідія Гужва: Я можу судити тільки про себе, і не можу сказати, що мені була потрібна психологічна підтримка. Але вважаю, мені просто дуже пощастило – мені на війні не відірвало ні руку, ні ногу, і в моїй присутності не сталося нічого дуже страшного. Близькі мені люди не загинули. Утім, я постійно ходжу на різні психологічні групи, і припускаю, що якби я не зверталася до психотерапевтів, у мене б були якісь психологічні наслідки перебування на війні.

Є люди, якім потрібна психологічна підтримка після війни і після пережитого, тому що не у всіх такий лайтовий досвід, як у мене. Я бачила людей, які були поранені, вони і досі чують вихлопи і прильоти, тобто звкк того, коли виходить снаряд, як і куди він летить, тіло просто реагує саме. Ти можеш бути супер-воїном, але тіло, яке один раз постраждало від снаряду, прекрасно чує наближення наступного, його нереально трусить або тягне у підвал. Я не тому ніби така смілива, а тому що моє тіло не зазнало цього болю, і тому воно не знає цього страху.

Вадим Вейді: Психотерапія, психоаналітика потрібна як галузь обслуговування емоційного стану людей у всьому суспільстві, в тому числі і військових. Але там, в зоні бойових дій це ніхто не контролює. Було дуже багато випадків, коли я бачив, що людина неадекватна в спілкуванні, у відносинах, з нею щось сталося, щось змінилося, але не було куди повідомити, що з чуваком щось не те. Приїздили волонтери-психологи, хтось з ними спілкувався, а хтось – ні.

Тобто у військовій зоні немає спеціальних фахівців, які стабільно підтримують психологічний стан учасників бойових дій в нормі?

Взагалі в бригадах є посада психолога, але він займається тим, що веде купу папірців, а не їздить по підрозділам спілкуватися з військовими, оцінювати їхній психологічний стан. Але я служив три року тому, може, зараз щось змінилося…

Які функції психотерапії, що вона мусить давати людині?

Вадим Вейді: У кожної людини свої проблеми, боязні, невпевненість, комплекси, і людина ховається за цим,  не може себе проявити в певній сфері діяльності, в певних обставинах. Психолог має ці комплекси знайти, зрозуміти з яких причин вони народилися. Зазвичай це стається в  дитинстві, коли людину щось настрашило, і в подальшому в подібних випадках вона не приймає рішення, а ховається. Психолог має знайти чому вона так робить, і роз’яснити, що це не вихід з ситуації, треба йти далі, а не ховатися.

Лідія Гужва: Мені здається, що психолог – людина, яка допомагає іншій людині прийняти реальність такою, якою вона є і запропонувати інструменти, які допомогли б більш ефективно діяти в цій реальності, але для цього потрібен запит. Потрібно, щоб ця людина прийшла до цього психолога і сказала: «Друже, давай разом працювати, у мене є питання, давай разом з цього щось зробимо!»

Психолог – не маг, який махнув і зробив тебе щасливим. Людина має більшу владу над собою, ніж психолог над нею. Це не гіпноз. Якщо немає контакту між людиною і психотерапевтом, немає запиту від самої людини, то нічого і не відбудеться. Психолог може допомогти тільки тій людині, яка готова до цього, але не кожен психолог людині підійде. Психологи теж люди, і в контакті з пацієнтом окрім знань спрацьовує прийняття або неприйняття обох сторін.

Ви кажете про індивідуальні сеанси психотерапії, а щодо групових, наскільки вони можуть бути ефективними?

Лідія Гужва: Я є членом психотерапевтичної групи не тільки в цьому проекті,  і вважаю, що психотерапевтична група – це дуже ефективний спосіб роботи над собою і проживанням життя. Ми живемо з іншими людьми поруч і потребуємо простору, в якому ми виходимо зі звичних нам обставин. Мені здається, що це дуже великий шанс і добре, що зараз це набуло популярності. Це великий шанс для суспільства оздоровитися і почати критично ставитися до речей. Мені, наприклад, здається, що я все роблю правильно, а потім я приходжу до результатів, які мене не влаштовують і поки я рухаюсь в своєму світі, я не можу знайти, що ж в житті не так,  що я можу змінити, а група – це можливість подивитися на інших, почути думку інших. Іноді вона неприємна, але це все цікаво, і може стати поштовхом для особистого руху. Я вважаю, що групова робота – це магія, і коли вона вдається – це маленький зріз нашого суспільства. Зважаючи на те, що в групах ми хочемо добитися чогось гарного для усіх – це дуже круто, і це набагато цікавіше, ніж індивідуальна робота.

 

 

Опис проєкту:

АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»

«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».

Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Валерій Мілосердов, Сергій Якунін, Олександр Міловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз, Олександр Ляпін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.

Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО) ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду, 2021 рік