Ольга Сабадін (Костянтинівка) та Софія Житецька (Краматорськ) в проєкті “МІТЄЦ. Центрально-східний напрямок”. Сюжет створено за підтримки «Українського культурного фонду» 2020 рік.
В сюжеті Ольга Сабадін, Софія Житецька в сюжеті про:
00.03-00.50
З Софією відбулося знайомство в 18-му році, коли я, як волонтер, поїхала від проекту «Музика рятує» з дітьми прифронтової зони в Німеччину під Берлін, там влаштовують табір для таких діток. Там ми допомагали їм розкритися, саме найсильнішу сторону вибирали і розвивали. Софія приїхала до нас з творчим началом з тягою до малювання. Вона хотіла, вона намагалася. Алан відразу дав усім дітям великі полотна, тобто самостійно реалізувати велике полотно 1х1 м, вибачте мене, це дуже серйозна справа. Діти не побоялися, розкрили свої ідеї, ми їх курирували, допомагали.
00.50-02.08
Мені переважно подобається малювати людей. Сподобався, наприклад, портрет або фото людини, я її хочу намалювати, і я малюю портрет. Це Шерлок Холмс. Треба було передати його риси обличчя. Тут він показаний серйозним, у нього обличчя худе, риси трохи грубуваті і погляд у нього злий і замислений постійно. Це – Тіна Кароль. Я малювала на виставку, яка була у мене в художній школі. Там, в художній школі, не вчили нас малювати портрети, і я сама вчилася. Це — мій автопортрет. Була тема шарж, це я в шаржі. Це теж тема була намалювати портрет людини. На цьому малюнку зображено день народження моєї племінниці.
Тут намальований мій брат. Коли я показувала моїй родині, мені сказали, що з усіх, схожий саме мій брат, бо брат краще за всіх вийшов. В основному люди у мене добре виходять, і всі задоволені.
02.08-03.04
У неї є величезне бажання. Вона вірить в себе, що важливо для художника — вірити в себе, тому що в тебе мало взагалі хтось вірить, тому художник хоча б повинен в себе вірити. Коли художник в себе вірить — це вже добре. Я вважаю, що молоде покоління має потребу і в кураторах, і в тих, хто в них вірить, тому що на Донбасі насправді не такий великий спектр художників-лідерів і якихось художніх тусовок. Це завжди відбувається у великих містах, не в маленьких, тому, якщо є люди, які з-за кордону приїжджають і якось розгойдують молодь, показують різні грані, різні напрямки, різні варіанти розвитку – це дуже добре, тому я сподіваюся, що наша молодь буде активна і буде вірити в себе, максимально працювати, тому що працездатність – це невід’ємна частина, пряцювати потрібно днями і ночами художнику…
