EN RU

Плащаниця другої половини ХVІІІ століття в НМУНДМ

Плащаниця другої половини ХVІІІ століття в НМУНДМ

До 21 травня

Текст організаторів:

Унікальну плащаницю віком понад 220 років демонструють в столичному музеї

До Міжнародного дня музеїв  у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва експонується раритетний твір літургійного мистецтва — плащаниця другої половини ХVІІІ століття з церкви Сорока Святих міста Конотопа з багатофігурною композицією страсного циклу — «Покладення до гробу».

Сакральний твір був придбаний на початку ХХ століття першим директором Київського художнього промислового і наукового музею Миколою Федотовичем Біляшівським в експедиційній подорожі по Чернігівській губернії (тепер Сумська обл.).

Традиція вшанування пелени із зображенням тіла Спасителя в церковній відправі на теренах України бере початок у ХVІ столітті. Виносять плащаницю і донині, один раз на рік — під час літургії Страсної П’ятниці. Музейна пам’ятка представляє одну із варіацій історичної сцени останнього прощання з Христом. Ікона на полотні символізує саван, у який було загорнуто тіло Христа, та уособлює образ його тіла. Також знаменує перебування на землі Сина Божого від Воскресіння до Вознесіння.

Музейній плащаниці понад 220 років, за які вона зазнала чисельних трансформацій. У другій половині ХVІІІ століття це було живописне полотно з широким червоним кантом і традиційним написом тропаря погребіння Христового: «Благообразный Иосиф с древа снем Пречистое Тело Твое, плащаницею чистою обвив и благоуханьми, во гробе нове покрыв положи».

Плащаницю довгий час використовували як необхідний елемент проведення літургії Великої П’ятниці, тому живописне плато зазнало руйнацій, а значна частина канту з написом була втрачена. В 1792 році церковну річ поновили коштом потомків роду Самойловичів. Невідомий талановитий ремісничий обрамив живописну композицію дорогоцінною шовковою гаптованою тканиною, яка, ймовірно, належала родині Самойловичів. Майстер відновив втрачені написи тропаря, доповнив прогалини орнаментального оздоблення. Поновлення надало твору нового звучання.

З часом, для створення візуального підвищення, живописну частину — сцену «Покладення до гробу» — було вкладено на високий підклад. Дана реконструкція зумовила процеси подальшої руйнації твору.

У 2021 році Національним науково-дослідним реставраційним центром України було завершено реставраційні роботи з відновлення плащаниці, яку повернуто до фондосховищ Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Познайомитися з унікальною сакральною пам’яткою ХVІІІ століття можна в музеї  до 21 травня (вівторок – вихідний день).

Унікальну плащаницю віком понад 220 років демонструють в столичному музеї

До Міжнародного дня музеїв  у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва експонується раритетний твір літургійного мистецтва — плащаниця другої половини ХVІІІ століття з церкви Сорока Святих міста Конотопа з багатофігурною композицією страсного циклу — «Покладення до гробу».

Сакральний твір був придбаний на початку ХХ століття першим директором Київського художнього промислового і наукового музею Миколою Федотовичем Біляшівським в експедиційній подорожі по Чернігівській губернії (тепер Сумська обл.).

Традиція вшанування пелени із зображенням тіла Спасителя в церковній відправі на теренах України бере початок у ХVІ столітті. Виносять плащаницю і донині, один раз на рік — під час літургії Страсної П’ятниці. Музейна пам’ятка представляє одну із варіацій історичної сцени останнього прощання з Христом. Ікона на полотні символізує саван, у який було загорнуто тіло Христа, та уособлює образ його тіла. Також знаменує перебування на землі Сина Божого від Воскресіння до Вознесіння.

Музейній плащаниці понад 220 років, за які вона зазнала чисельних трансформацій. У другій половині ХVІІІ століття це було живописне полотно з широким червоним кантом і традиційним написом тропаря погребіння Христового: «Благообразный Иосиф с древа снем Пречистое Тело Твое, плащаницею чистою обвив и благоуханьми, во гробе нове покрыв положи».

Плащаницю довгий час використовували як необхідний елемент проведення літургії Великої П’ятниці, тому живописне плато зазнало руйнацій, а значна частина канту з написом була втрачена. В 1792 році церковну річ поновили коштом потомків роду Самойловичів. Невідомий талановитий ремісничий обрамив живописну композицію дорогоцінною шовковою гаптованою тканиною, яка, ймовірно, належала родині Самойловичів. Майстер відновив втрачені написи тропаря, доповнив прогалини орнаментального оздоблення. Поновлення надало твору нового звучання.

З часом, для створення візуального підвищення, живописну частину — сцену «Покладення до гробу» — було вкладено на високий підклад. Дана реконструкція зумовила процеси подальшої руйнації твору.

У 2021 році Національним науково-дослідним реставраційним центром України було завершено реставраційні роботи з відновлення плащаниці, яку повернуто до фондосховищ Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Познайомитися з унікальною сакральною пам’яткою ХVІІІ століття можна в музеї  до 21 травня (вівторок – вихідний день).

Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Лаврська, 9, корп. 29

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.