Христина Овсяник (Львів) про образ, еклектику та пропорції в творчості.
Навчання на декоративно-прикладному факультеті привило бачити світ через декоративний кадр. Для мене часто ця декоративність є більш чуттєвішою, щирішою, ніж награна природність. Також рідну енергію, стиль, естетику я помічаю в готових речах, явищах, творіннях, істотах.
Краса сакральної естетики, природи, елегантності, кінематографу, театральності, народного мотиву, міфології, аналіз давнього мистецтва, відчуття сучасного, чуттєвість, химерність, дикість, магнетизм, десь зухвалість, десь скромність; десь тиша, десь вогник – все це атрибути якими я оперую.
Досвід (в кожного він свій, і це дивовижне, унікальне джерело ). Наприклад, навчаючись на художника, паралельно я часто виступала моделлю. Це завжди був для мене маленький театр, де я прагнула не всеціло втілитись в даний мені образ, а об’єднати, проявити себе через нього. І цей принцип сидить в мені дотепер.
Естетика мого світу – це еклектика, суміш всього цього. Моя скарбничка. Мій рецепт. А далі справа в пропорціях. Тут саме і виражається художнє чуття, щоб не перегнути з якоюсь зі спецій, додати чи недодати. Я називаю це шаманством : основа така то, нотка того, і маленька подразнююча нотка цього. Відчувати ту свою гармонію. Наприклад , коли основа мила чи банальна, я поєдную її з цікавим дивним рухом, вишукуючи її у своїй пластиці, манері.
Це не означає, що суміш всього цього явно видима. Вона може бути ледь вловима, давати лише відчуття, а інколи може явно читатись. Тут ти і шаманиш з цими пропорціями. Твориш свою поезію.
Христина Овсяник