EN RU

Олекса Манн: «Весь цей скандал навколо пам’ятника Моцарту-молодшому вскриває дуже важливий в нашому соціумі аспект»

Олекса Манн: "Весь цей скандал навколо пам’ятника Моцарту-молодшому вскриває дуже важливий в нашому соціумі аспект"

Подивився нарешті у Львові на скульптуру Себастьяна Швайкерта.

Я, звісно, розумію, чому від неї горять сраки у любителів «мильної» форми, а також всіх цих тризубів охоплених руцями і казаків в папахах, які сидять на мішках з кавою. Так, рібята, там зовсім інше кіно і інша форма та динаміка. Співчуваю вам. То треба ще сто років наздоганяти на автобані, бо у нас мистецька традиція і, відповідно, її розуміння і сприйняття, перервана штучним образом.

Пам’ятаю, що одним з аргументів, яка вона недобра, був, що скульптура не вписується в простір площі. Так ось, скажу вам, що мало яка скульптура у нас так грамотно вписується у простір. І мало хто так все прорахував, щоб це було грамотно вписано, врахував масштаб площі і навколишніх будинків та навіть масу зелених насаджень навколо, до ритміки дерев включно, які оточують об’єкт. Щоб він там ефектно працював і одночасно розчинявся в просторі. Щось не те ви верзете, явно.

Весь цей скандал навколо пам’ятника Моцарту-молодшому вскриває насправді дуже важливий і ніяк непроартикульований в нашому соціумі аспект: як взагалі жити сучасному художнику в суспільстві з насильницьки перерваними в результаті історичних катаклізмів мистецькими традиціями.

Суспільство просто тотально не готове до сприйняття несталих в її свідомості форм. Воно охоче сприймає всі погано виконані, кічові і диспропорційні підробки, які є фактично «пам’ятниками пальто», де на штамповану болванку надягається просто голова іншого вождя. Не готове до прийняття навіть не сучасної метамодерністської естетики, а естетики фактично класичної, бо модернізм вже є давно класикою.

 

Олекса Манн: "Весь цей скандал навколо пам’ятника Моцарту-молодшому вскриває дуже важливий в нашому соціумі аспект"

 

Цей пам`ятник — просто хороший приклад і безумовно важливий каталізатор важких процесів, але на проблему треба дивитись значно ширше.

Сучасний художник, який раптом виходить з своєї студії і галерейного та інституціонального простору на широкий загал, апріорі потрапляє в категорію парії і ізгоя в агресивному середовищі абсолютно ніяк не підготованих до цього людей.

Це дике обурення, рівень агресії, фекалійні асоціації, що демонструють дитячю свідомість, здавалось би дорослих людей, петиції про зніс і міркування про мистецьку цінність тих, хто зеленого поняття не має, як воно все розвивалось в мистецтві, що за чим йшло і куди, врешті-решт, прийшло – є абсолютно самодостатнім пам’ятником пам’ятнику. Сподіваюсь сучасні мистецтвознавці і культурологи вже фіксують цей шикарний кейс.

Олекса Манн

Історія події (прим. МІТЄЦ):

Пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту на площі Маланюка у Львові відкрили 26 серпня. Створив скульптуру австрійський митець Себастьян Швайкерт.

Відкриття пам’ятника викликало різну реакцію серед містян — від захоплення до обурення. Місцева мисткиня Наталія Криничанка зареєструвала петицію до Львівської міськради про його демонтаж.

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.